Жозеф-Луї Лагранж

Жозе́ф-Луї́ Лагра́нж (фр. Joseph-Louis Lagrange, народжений як Джузеппе Луїджі Лаґранджа, італ. Giuseppe Luigi Lagrangia, або Джузеппе Людовіко Де ла Гранж Турньє, італ. Giuseppe Ludovico De la Grange Tournier; 25 січня 1736, Турин — 10 квітня 1813, Париж) — французький математик, фізик і астроном італійського походження.

Жозеф-Луї Лагранж

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

На випадковість при великих відкриттях натрапляють лише ті, хто її вартий.

Хтось із стародавніх говорив, що арифметика і геометрія — це крила математики. А на мою думку, можна сказати й без метафори, що ці дві науки є основа і сутність усіх наук, які вивчають величини. Але вони становлять не тільки основу, а й ще, так би мовити, доповнення. Бо коли знаходять результат, то щоб скористатися ним, треба перевести його в числа або в лінії; перше здійснюється за допомогою арифметики; друге — за допомогою геометрії.

Поки алгебра і геометрія розвивалися кожна своїм шляхом, розвиток їх був повільний, а застосування обмежене. Але коли ці дві науки об'єдналися, вони одна одній додали життєвої снаги і відтоді обидві швидкою ходою рушили вперед до досконалості.

Відкриття числення нескінченно малих дало математикам змогу звести закони руху тіл до аналітичних рівнянь.

Цитати про автора

	Кожну математичну книжку, варту читання, треба перечитувати «вздовж і впоперек», якщо дозволено буде вжити такий вислів. Дещо змінивши Лагранжеву пораду, я б сказав: «Ідіть далі, але частіше повертайтеся, щоб скріпити віру». Якщо вам трапиться важкий чи нудний абзац, пропустіть його; ви повернетеся до нього пізніше, коли побачите його важливість або відчуєте потребу в ньому для подальшого читання.
	— Дж. Крістал

	У давнину математичні задачі ставили боги, як ось, наприклад, задача подвоєння куба — з нагоди вимірювання розмірів Дельфійського жертовника. Потім настав другий період, коли задачі ставили напівбоги: Ньютон, Ейлер, Лагранж. Тепер третій період, коли задачі ставить практика.
	— П. Л. Чебишов

	Математики цілі століття користувалися «від'ємними» і «додатніми» числами, ототожнюючи останні з якимись числами без знаку, не маючи сумніву в законності цього так само, як вони користувалися дробовими та ірраціональними числами. І коли люди з логічним напрямком розуму заперечували проти цих неправильних тверджень, математики просто ігнорували їх або казали: «Працюйте далі, а віра прийде до вас» (Слова Даламбера юнакові, котрий нарікав, що не розуміє того, що робить у математиці).
	— Ф. Журден

	Математик, оскільки він відчуває в собі красу істинного, є досконалим лише в тій мірі, в якій він досконалий як людина. Лише тоді він діятиме ґрунтовно, проникливо, обачливо, чисто, ясно, привабливо, навіть елегантно. Все це потрібне для того, щоб стати подібним до Лагранжа.
	— Й. В. Гете

	Той, хто вивчав праці таких учених, як Ейлер, Лагранж, Коші, Ріман, Софус Лі і Вейєрштрасс, чи може він сумніватися, що великий математик — це й великий художник? Обдарування таких людей, характером і мірою надто відмінні в кожного, аналогічні до тих здібностей, які потрібні в творчому мистецтві. Не кожен математик має належно розвинутий критичний хист, який знаходить вияв у досконалості форми, в узгодженні з ідеалом логічної завершеності; але кожен великий математик має рідкісний хист творчої уяви.
	— Е. В. Гобсон

	Справжні і отже найпростіші взаємозв'язки нового зі старим відкриваються завжди лише після того, як це нове саме набуде вже завершеної форми, і можна сказати, що в диференціальному численні це повернення (віднесення) назад було здійснене теоремами Тейлора і Маклорена. Через це тільки Лагранжеві спало на думку звести диференціальне числення до строго алгебраїчної основи.
	— К. Маркс

Джерела

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.