Заньковецька Марія Костянтинівна

українська акторка, театральна діячка, зірка українського театру кінця ХХ - початку ХІХ ст.

Марі́я Костянти́нівна Занькове́цька (справжнє прізвище: Адасовська, 1854—1934) — українська акторка.

Заньковецька Марія Костянтинівна
Заньковецька Марія.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Stamp of Ukraine s601.jpg

ЦитатиРедагувати

  •  

Театр для мене, перш за все і після всього, — Храм.[1]

 
Ця цитата була обрана цитатою дня 4 жовтня 2016 року.
  •  

Я вірю в кращу будучність народу, я вірю, ні, я певна, що вільний геній цього народу створить нову
вільну національну штуку, і ця штука буде стояти в глибокому органічному зв'язку з інтересами народних мас, буде допомагати їх різнобічному розвитку, їх боротьбі за кращу будучність, за красивого духовно і сильного чоловіка.

  — лист до редакції «Слова» («Слово».— 1908.— №4)[2]
  •  

Наша Україна надто бідна, щоб її можна було покинути. Я занадто люблю її, мою Україну, і її театр, аби прийняти вашу пропозицію.[3]

  — відповідь на пропозицію Олексія Суворіна «ощасливити російську сцену» — перейти примадонною до Малого театру

Про неїРедагувати

  •  

Особливо цей вияв симпатій захопив увесь Петербург після постави п'єси «Наймичка», коли виступала М. К. Заньковецька. Щось невимовно дивне, неописане трапилось. Це був такий тріумф українського слова, якого воно більш ніколи не зазнавало. М. К. Заньковецька, цей велетень і талант, розгорнула перед публікою такі дивні риси простоти й мистецтва, в яких ця столична публіка, звикла до штучного і через те блискучого виконання імператорських артистів, потонула в тій божественній, художній простоті гри артистки.[4]про тріумф Марії Заньковецької після прем'єри п'єси «Наймичка».

  Микола Садовий
  •  

Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми.[5]

  Марко Кропивницький
  •  

Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени — ввійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва і нічим не поступаються знаменитостям — Щепкіну, Мочалову, Соловйову, Нєдєліну. Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам'ять на все життя.[6]

  Костянтин Станіславський

ПриміткиРедагувати

  1. Корифеї у своїй хаті. Архів оригіналу за 2015-02-08. Процитовано 2015-02-08.
  2. Він — з когорти вождів: Кращі конкурсні праці про дорев. діяльність Симона Петлюри.— К.: Дніпро, 1994.— С. 70
  3. Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія До 150-річчя з дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької. Архів оригіналу за 2015-02-08. Процитовано 2015-02-08.
  4. Заньковецька Марія Костянтинівна. Державний архів Кіровоградської області. Процитовано 24 грудня 2020. / ДАКО, ДІФ, «Спогади про Івана Карпенка-Карого» (авт.-упор. Р. Пилипчук), 1987, с. 45, інв. №8288
  5. 10 фактів з життя Марії Заньковецької. Фотографії старого Львова. Процитовано 24 грудня 2020.
  6. М. К. Заньковецька. Ніжинський коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. Процитовано 24 грудня 2020.

ДжерелаРедагувати