Заставний Роман Йосипович
Рома́н Йо́сипович Заставний (нар. 1 травня 1972, с. Ласківці, Теребовлянський район, Тернопільська область) — український політик. Міський голова Тернополя у 2006–2010 роках. Народний депутат України (від 2014). Член партії «Народний фронт». Голова Міжфракційного депутатського об'єднання «Тернопільщина» (від 2015).
Заставний Роман Йосипович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Тернопіль — це, однозначно, більше, ніж місце проживання. Це місце, яке притягує людей. Коли ми говоримо, що «Тернопіль — місто для життя» — це насправді так і є. Хто приїжджає сюди і проводить якийсь час в цьому мікрокліматі, однозначно оцінює його позитивно, і є бажання залишитися у цьому спокійному, виваженому, зручному середовищі. Можливо, тут немає темпу, який задається на рівні інших великих міст, навіть Львова, але є щось близьке для душі[1]. |
Ми дуже багато речей прагнемо зробити. І тут зважаємо на світову практику, коли люди багато чого зробили, але при цьому значно більше втратили. Вони збудували широкі, зручні вулиці, облаштували їх. Однак там немає внутрішнього духу, який дав би людям можливість відчувати себе комфортно. У Тернополі живе цей дух, дух тернополян — спокійний, шляхетний, поміркований. Усі хочуть жити в розміреному, хорошому темпі[1]. |
Тернопіль — місто, яке я дуже люблю. Коли робимо щось, то це не просто намагання щось змінити, адже можна демонструвати будь-які зміни. Важливо, щоб місто від цього ставало кращим. Важливо не порушити загальної аури, створити в межах цієї оболонки сприятливі умови для розвитку. Адже багато людей виявляють сьогодні бажання переїхати в місто з райцентрів, є відтік з інших областей. Потрібно збалансовувати кроки, щоб цей ритм зберегти і не порушити[1]. |
У місцевих радах є багато протистоянь. Треба визнати, що в основі цього лежать прості меркантильні інтереси. Щоб вичерпати джерело цих протиріч, потрібно створювати системні прозорі правила гри. Коли я став міським головою, моя позиція була однозначною — земля має продаватися на аукціоні. Ринок визначить її ціну. Аналогічна ситуація і з комунальним майном. Те, що не є ефективним, — має продаватися. Хоча при цьому ми усвідомлюємо, що не маємо права продавати все підряд, щоб швидко виручити гроші[1]. |
Які плани ми б не будували на наступний рік, їх неможливо реалізувати без фінансового підґрунтя. Те, що бюджет чи не вперше за останні кілька років прийняли ще в середині грудня — результат масштабної проробленої роботи, а також факт економічного зростання нашої держави. Особливо це приємно для бюджетних працівників, медиків, освітян, адже передбачено суттєве збільшення їхніх зарплат[3]. — Про держбюджет-2017. |
Вважаю рішення щодо підвищення зарплат правильним, хоч і трохи ризикованим. Підняття заробітної плати тягне за собою зростання багатьох податків. Скептики кажуть, що ми давимо малий бізнес. Насправді це шанс для малого бізнесу, оскільки він стає ближче до споживача, має можливість надати послуги і відразу збільшити доходи. Бізнес — це боротьба за клієнта, за ресурс, за долю на ринку. Малий бізнес має зайняти нішу і виконувати соціальну функцію. Ну не може бізнес платити менше, ніж категорія, скажімо, працівників ЖЕКів. Це надходження в бюджет[3]. — Про держбюджет-2017. |
Примітки
ред.