Львів
Львів — адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок, вважається столицею Галичини та центром Західної України.
Цитати про Львів
ред.Львів є справді унікальним містом, яке має свій голос та свій затишок. Хоч народилася я на Тернопільщині, дуже люблю Львів. Мені здається, я люблю кожен його камінчик. Це місто для людей, і кожен львів’янин повинен берегти цю спільну цінність, а розпочати потрібно з малого, наприклад, не смітити. А далі розвивати цю здатність до загостреного відчуття справедливості і таким чином провадити безперервну боротьбу зі злом, не мовчати, а знайти спосіб протидії. Бо якщо дивитись на зло і мовчати – це називається ганебне мовчання[1]. |
|||||
— Олександра Сербенська |
Музичний Львів завжди мав цікаву історію, цікавих викладачів. Це була і українська освіта, і польська – до 1939 року. Було дуже багато професійних українських і польських викладачів, і після війни деякі з них залишились працювати у Львові і займатися композицією. Тут слід назвати Людкевича, Колессу, Максимовича, Барвінського, Солтиса. Після 1945 року була така ідея, щоб прислати до Львова викладачів з інших міст, серед них приїхали такі професіонали як Арсеній Котляревський, Лазар Едельман та ін. Тому Львів був позитивним містом у контексті розвитку музики, і досі таким залишився[2]. |
|||||
— Мирослав Скорик |
Тут розбещений натовп празних євреїв — вигнанців цілого світу, — тут — майже їх земля обітована. Саме вони, спокійно дрімаючи на міських бруках, заробляють своєю запобігливістю більше, ніж інші купці.[3] |
|||||
— Йоганн Альнпек, «Опис міста Львова», 1605-1606 (Історія Львова з документах і матеріалах. — Київ, 1986. — С. 65.) |
Площа Ринок схожа на алею Діаґон, «Промінвестбанк» на Ґрінготс, головний корпус Львівського університету імені Франка чимось подібний на Гоґвортс, перон залізничного вокзалу – на платформу 9¾… Мене, мабуть, підсвідомо потягнуло перекладати Гаррі Поттера, бо деякі місця у Львові справді подібні до тих, що слугують тлом до подій Поттеріани[4]. |
|||||
— Віктор Морозов |
Полякам боліла втрата своєї влади, поразка армії, атмосфера національної ненависти між ними й місцевими українцями була така, що не могло бути надії на мир і приязнь… З євреями місцеві люди теж не надто приятелювали, але це не була активна ворожнеча — тільки байдужість. Власне, всі три народи жили кожний окремим життям, наче їх поділяли скляні стіни.[5] — спогади про 1940 рік |
|||||
— Юрій Шевельов, «Я, мені, мене (і довкруги). Спогади». — Харків-Нью-Йорк, 2001. — С. 262–263. |
Саме у випадку Львова… й музичного життя, війна принесла деякі сприятливі можливості до самовияву. Раніше, за Польщі, наш доступ до радіомовлення був близький до нуля. Те саме можна сказати й про виконавські можливості для симфонічної оркестри. Львівська оперна сцена українській музиці була недоступна. Щойно в змінених війною обставинах, тобто за радянських і німецьких часів — обминаючи політичне та суспільно-економічне становище, відкрились деякі щілини в суцільному мурі обмежень і заборон… За радянських часів кожна платівка і кожне сказане слово мусило проходити цензуру. Тепер ми мали вільну руку у виборі тем, їхнього музичного оформлення та словесного висвітлення. Німці цим просто не цікавились…[6] |
|||||
— Василь Витвицький, музикознавець (Витвицький В. Музичними шляхами. Спомини. — Сучасність, 1989. — С. 85.) |
Квартири з туалетом на дворі чи на балконі. Житло на рівні пивниці з бульбою. Старі «польські» кахльові п'єци. Старі «польські» вмивальники. Високі вуличні водяні колонки з довгими закрученими на кінці важелями. Конячі «яблука» на бруківці після вуйкової фіри. Квітковий годинник на початку Личаківської. Бабці-«парашутистки». Виставки учнівської творчості у вітринах на львівських проспектах. |
|||||
— Андрій Квятковський, публіцист[7] |
У порівняльному есеї про Львів і Київ «Мала інтимна урбаністика» я намагався через одне слово «рогуль» описати свій стан розчарування Львовом. Я ж стільки зусиль доклав, аби жити у ньому, і беріг у свідомості якийсь світлий образ легендарного міста, а тут потрапив нарешті — і раптом виявив, що Львів переповнений рогулями. Вони й зруйнували це місто.[8] — «Ти що, з лісу?» («Жлобологія») |
|||||
— Юрій Андрухович |
Місто Лева перетворюється на місто Зозулі: намагаються підкинути своє сміття іншим містам.[9] — Про сміттєву кризу у Львові. |
|||||
— Майкл Щур |
Не можна ділити Україну на «східняків» і «західняків», «донецьких» і «бандерівців». Ми є єдиними, хоч деякі ментальні відмінності я відчуваю. За них страшенно люблю Західну Україну, Львів.[10] |
|||||
— Ірен Роздобудько |
Вірші про Львів
ред.Сивий Львове! Столице моєї мрії, |
|||||
— Василь Симоненко |
Я закохався в місто Львів, |
|||||
— Сергій Дроботенко |
Шалений Львів, безкрайнє небо. |
|||||
— Оксана Дубініна |
Старовинне місто Лева |
|||||
— Надія Дичка |
«Тільку ві Львові»
ред.Най єнші шукають на вербах грушок
В Мюнхені, Парижі, Торонті,
Мене ж Бог боронить від хибних думок,
Зі Львова я ані ні крок.
Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зобачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.
Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Та ж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.
Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.
На світі є Відень, Гонконг і Нью-Йорк,
Я ж нігди туди не поїду,
Бо зроду не схильний до хибних думок,
Зі Львова я ані на крок…
Ну ж ще зобачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.
Роздінуть, роззують, ще й писок наб'ють,
Тільку ві Львові.[12]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Олександра Сербенська: «Не достатньо знати, що українська мова - солов'їна»
- ↑ Люди твого міста. Мирослав Скорик: Мій абсолютний слух першою виявила бабуся Соломія Крушельницька
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 16.
- ↑ Шість думок Віктора Морозова про музику, мову і Львів
- ↑ Мартиненко Т. Реакція неєврейського населення Львова на Голокост 1941–1943 рр.: специфіка поведінки в умовах міста / Т. Мартиненко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. — 2014. — Вип. 1(1). — С. 70–77.
- ↑ Паламарчук О. Р. А музи не мовчали (Львів 1941-1944). — Львів: Зерна, 1996. — С. 3-4.
- ↑ «Львів понад усе»
- ↑ Андрухович Ю. Ти що, з лісу? // Жлобологія: Мистецько-культурний проект / Автор та куратор проекту: Антін Мухарський. — Київ: Наш формат, 2013. — С. 12. — ISBN 978-966-97344-0-2.
- ↑ Місто Лева чи місто Зозулі? на YouTube
- ↑ Дві України в одній сім'ї // Україна молода — Переглянуто: 1 січня 2022
- ↑ Надія ДИЧКА АБЕТКА УКРАЇНИ
- ↑ Тільку ві Львові