Йосафата Гордашевська

Блаже́нна Йосафа́та (у світі: Михайлина Гордашевська, 20 листопада 1869, Львів — 7 квітня 1919, Кристинопіль) — блаженна монахиня Української Греко-Католицької церкви, співзасновниця й перша в Україні монахиня єдиного активного жіночого греко-католицького монашого згромадження, який базувався на богослов'ї убогого Христа-Чоловіколюбця і провадив харизматичну працю серед найбільш упосліджених.

Йосафата (Гордашевська)

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

А все те, що тут бачу на нашій землі, красу її, навіть не можу назвати тінню тієї краси, якою є Ти! О Єрусалиме возлюблений, моя батьківщино, будь для мене відтепер єдиною потіхою, щоб підносити до Тебе мої очі і ціле бажання мого серця, і про ніщо інше не хочу ні чути, ні говорити, лише про Тебе. Ані не хочу нічого читати, лише про Тебе. А що-небудь про Тебе прочитаю, те буду в своїй пам’яті відновляти.

А після дочасних трудів пригорни нас усіх до себе у небесному Царстві, щоби ми тебе навіки оглядали, о наша найдорожча Мати!

Ах, бажала б я вже тепер злетіти, щоби вже тепер уживати того щастя. Дарма, чую, що щось не пускає мене, і вже тільки мені злетіти, а тут якась сила немов прикувала мене до землі і немов громом мене вразила.

Ах, це ти, нещасне тіло, то мене стримуєш і тримаєш, немов бідну пташину у тісній клітці, і не даєш мені відповідної поживи і напою... в дійсності ти мені даєш, але все таке гірке, що мене не заспокоїть ніколи. О коли ж ти упадеш, щоб я могла свобідно злетіти до свого Творця?

Боже мій, нехай сповняється Твоя свята воля! Хочу любити Тебе так, як Ти цього гідний.

Вдячність домагається, щоб я Тебе, о мій Господи, любила і тішилася, що Ти один щасливий і гідний тисяч сердець.

Вислухай, Боже і Спасителю наш, коли кличемо з-посеред цього моря, борючись серед хвиль. Бачимо Тебе, Ісусе, завжди на березі, і звідти Ти дивишся, на які небезпеки ми наражаємося і як трудимося, щоби вціліти в цій боротьбі.

• Виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба.
• Всюди, де б'ється людське серце, треба і праці над ним.

Господи Ісусе, допоможи мені краще слухати Тебе і жити в послусі, згідно з духом мого Згромадження, щоб я могла наслідувати Тебе на шляху, який Ти вибрав для мене.

Ісусе, будь єдиним джерелом і ціллю мого життя. Бо Ти — моя мудрість, сила і потіха, моє слово, щастя і скарб тут і у вічності.

Квіття мертве без розуму й пізнання. На якій фабриці роблять матерію для тієї квітки? Всемогучість Божа якими фарбами розмальовує їх і тінить, зливає гармонійно барви? Де виробляють такі парфуми, що кожна квітка напоєна відмінним запахом, де подають взори, шаблони чудесного уложення листків? Що ж буде, як Всемогучість Божа мою душу почне фарбувати так, як того буду гідна, як буду Бога любити не словом, не почуттями, а ділом....

Мати Божа, покривай і в майбутньому своїм святим омофором цю маленьку родину — наше Згромадження — і хоча би ціле пекло повстало проти нас, не загинемо під твоєю святою опікою.

Нехай я живу в моїй спільноті й в моєму апостоляті в ревному служінні і в послусі Тобі через моє Згромадження. Нехай я живу так до моєї смерти, коли Ти покличеш мене до себе. Амінь.

О Господи, зішли мені любов до Тебе! Не бажаю іншої нагороди, як тільки любити Тебе щораз більше. І також ревно благаю Тебе, забери мене з цього світу в тих літах, коли буду якнайкраще готовою стати перед Тобою, та дозволь мені в цей час скріпитися Твоїм Тілом і найдорожчою Кров’ю та умерти на Твоєму лоні, як умер святий Йосиф. Більше нічого мені не потрібно. Про це Тебе ревно прошу, бо що довше живу, то більше Тебе, моє добро, ображаю. Але не за моєю волею, а за Твоєю нехай станеться.

О Єрусалиме возлюблений, вічносте моя. Які ж чудові речі розповідають про Тебе. Але все, що про Тебе сказали і ще можна сказати, є нічим у порівнянні з тим, чим Ти є.

О Ісусе, який є життям душ, учини, щоб моя душа в Тобі, для Тебе й через Тебе жила; нехай вона про Тебе думає, про Тебе говорить, для Тебе працює, нехай Тебе шукає, до Тебе стремить, і з Тобою нехай з’єднається.

О Ісусе, Твоє світло ясніє нашим очам лише здалеку, посеред непроглядної темряви, яка нас огортає. О Ісусе, рятуй нас, бо гинемо, і визволи нас силою Твого хреста. Кличемо до Тебе, що відкупив нас.

О Христе! Ти жив серед людей, працював і терпів разом із ними. Так само і я в усіх моїх справах бажаю лише того, чого бажало Твоє Пресвяте Серце.

О прагну й очікую цього дня, в котрому схочеш увійти до моєї душі. Ввійди в радість Господа Твого, радість Господа мого. Що ж уже більше скажу?

О прийде колись день, в якому не буде ворогів, що сміли зблизитись до мене і не буде спокус. О прийде день, в якому не зможу грішити.

О що ж за прекрасний цей день — не ображати більше Бога і не можна про Нього забути, і не можна ніколи перестати Його любити! О невисказане щастя! О солодка радосте! Того дня очікую і його прагну!

О яка ж я буду щаслива, коли не зможу більше Тебе, мій Боже, ображати. І коли буду могти Тебе любити і мати певну надію, що вже Тебе не втрачу. О любове моя, о радосте, яка переходить усякі людські почування. Піду сама і побачу те, чого не в силі тепер пізнати і чого ніхто не в силі вияснити.

Прийди, Ісусе, і скажи, як звичайно: Мир вам! Прийди і визволи нас із важкої недолі. Прийди, о мій Спасителю, прийди.

Пречиста Діво, Божа Мати! Навчи мене любити Господа. Обираю Тебе собі за Матір. Прости мені, якщо я в чомусь не була гідною Твоєї любови.

Сиджу й дивлюся на суху квітку; прислали її для мене сестри з Бразилії. Господь Бог хотів, щоб її вид підніс мою душу до Нього, бо від Нього вона має свою красу — хоч засохла, а яка чудова. Як Він не жалував своєї всемогучости для квітки, що нині цвіте, а завтра в’яне, що ж зробить для моєї душі, яка схоче Його любити!

Спаси нас заради Твого імени і вчини, щоб ми пропливли безпечно серед скель, і вкінці спочили у Твоїх обіймах, о мій Боже. Амінь.

Тільки Ти один є джерелом щастя і гідним тисячі сердець...

Чим є цілий світ порівняно з Богом? Чим є дочасне життя порівняно з вічністю? Намагатимуся якнайкраще виконувати свої щоденні обов’язки, пам’ятаючи, що Бог дивиться на мене, і старатимуся віднайти ласку в Його очах.

Чекаю Ісуса Христа, мого Господа, який перемінить це моє тіло з болота на подобу свого прославленого Тіла. Чекаю, щоб Господь сам прийняв мене на гостину. Ах прийди, Господи, прийди і не зволікай довше.

Щасливі ті, що переплили широке море цього світу і щасливо прибули до пристані...

Як олень, втомлений довгою дорогою, прагне живої джерельної води, так душа моя прагне Тебе, о мій Боже! Не стерплю бажання мого, о мій Боже, живучи на цій пустій і спаленій землі, на якій джерела водяні затруюють мене, коли з якого-небудь хочу пити. О коли ж буде мені дозволено зачерпнути тієї живої води від того джерела, з якого пливе життя вічне?

Якщо бачиш у комусь щось добре — наслідуй це.

Я постановляю жити щодня краще...