Казка про рибалку та рибку

Казка про рибалку та рибку - казка яку написав О. C. Пушкін.

Цитати

Переклад українською – Н. Забіла

Жив старий із своєю старою Біля самого синього моря. Жили вони в ветхій землянці Рівно тридцять літ і три роки. Дід ловив неводом рибу, А баба куделила пряжу.

Він рибалив тридцять літ і три роки Та не чув він, щоб риба говорила. Відпустив він рибку золотую Ще й сказав їй привітливе слово: "Бог з тобою, рибко золотая! Мені твого відкупу не треба, Іди собі, рибко, в синє море, Гуляй там собі на просторі!"

Припливла з моря рибка, спитала: "Чого тобі треба, дідусю?" Тут старий уклонився та й каже: "Змилуйся, паніматонько-рибко! Бач, стара моя все докоряє, Не дає мені, старому, спокою: Їй потрібні новісінькі ночви, Бо наші, бач, зовсім побиті!"

Повернувся старий до старої, Що ж він бачить? — Високі хороми, А на ґанку стоїть його баба, В соболевій вона тілогрійці, Грезетова на маківці кічка, Ще й перлове намисто на шиї, На руках самоцвітні каблучки, На ногах — чобітки червоні. Перед нею дбайливі слуги, Вона б'є їх, за чуба тягає... Каже дід до своєї старої: "Здрастуй, пані-добродійко дворянко! Чи теперечки ти вдовольнилась?"

Уклонився старий та й каже: "Змилуйся, матінко-рибко! Що робити з клятою бабою? Вже не хоче вона буть царицею, Хоче буть володаркою морською, Щоб їй жити в окіяні-морі, І щоб ти сама їй служила І в неї була на побігеньках!"