Казки Емми Андієвської

«Казки» — збірка літературних казок-притч української письменниці та художниці Емми Андрієвської.

Цитати

Я не маю імени, бо все добре безіменне, це тільки зло спішить оздобити себе ім'ям, щоб його помітили.

Для того, щоби бути вільним, треба вчасно розтинати пута, які доля накидає на кожного, аби випробувати нашу мужність. А без мужности нема ні добра, ні справедливости.

Немає на світі зброї, яка здолала б убити добрий жарт і щирий сміх.

В найочевидніше завжди найтяжче повірити.

Хто з ким бореться, той тим стає.

Все найвище й найдосконаліше, завжди — невидиме.

За кожен скарб, навіть як він задурно комусь дістається, врешті-решт доводиться платити. Грошима, прозрінням, зручністю, а здебільшого й самим існуванням.

Цю дужість я здобуваю лише тим, що раз на рік, бувши безборонний, дивлюся в очі своїй смерті.

Коли приятелюють, … тоді приймають приятеля таким, яким він є, не намагаючися обтесувати його на свою подобу.

І тільки той, хто має смерть за приятеля, може похвалитися, що він жив.

Тільки деревце надії в людському серці й допомагає чоловікові долати сумніви, які є вершниками прірви.

Загального не буває без особистого. Бо тільки крізь особисте воно й досягає серця.

Джерела

Андрієвська Емма. Казки. — Париж-Львів-Цвікау: Зерна, 2000. — 137 с.