Кандінський Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Канді́нський (рос. Василий Васильевич Кандинский, 1866–1944) — художник, графік і теоретик мистецтва російського походження. Кандінського вважають першим абстракціоністом.

Василь Кандінський

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

«Про духовне в мистецтві» (1910)

Підпорядкування композиції геометричній формі застосовували в стародавньому мистецтві (наприклад, давні перси). Але творення на суто духовній основі — це довга праця, яка починається доволі наосліп і навмання. При цьому необхідно, щоб художник, крім ока виховував і свою душу, щоб і вона отримала можливість тонко враховувати колір і діяти як вирішальна сила, не лише під час сприйняття зовнішніх вражень (інколи, щоправда, й внутрішніх), але й під час створення мистецьких творів.

Звичні предмети діють на середньовразливу людину абсолютно поверхнево. Однак, якщо вона бачить їх уперше, то вони зразу справляють на нас глибоке враження: так переживає світ дитина, для якої кожен предмет це щось нове.

«Точка та лінія на площині» (1926)

Царство точки безмежне.

Вершина = точка.

Чи достатньо однієї точки для витвору мистецтва?

Звук мовчання, звично пов'язаного з точкою, настільки гучний, що він повністю заглушує всі инші її характеристики.

Геометрична лінія — це невидимий об'єкт. Вона — слід точки, що рухається, тобто її творіння. Вона виникла з руху — а саме як наслідок зниження найвищого, замкнутого в собі спокою точки. Тут відбувся стрибок зі статики в динаміку.

Імпресіоністи у своїй боротьбі проти «академічного» знищили останні сліди живописної теорії й самі ж, попри власне твердження: «природа це єдине теорія для мистецтва», — негайно, нехай і несвідомо, заклали перший камінь у фундамент нової художньої науки.

Фахівці графіки XIX сторіччя нерідко пишалися вмінням видати гравюру по дереву за малюнок пером, а літографію за офорт. Подібні творіння можна назвати тільки testimonia pauperitatis [свідченням бідности]. Крик півня, скрип дверей, гавкання собаки, які може майстерно відтворити скрипка, ніколи не будуть визнані витворами мистецтва.

Відкрите око й відкрите вухо перетворюють нікчемні хвилювання у величні події.

Поняття, пов'язані з «примітивністю», відносні, тому відносна і наша наукова мова. Абсолютого ми не знаємо.