Каунас
Ка́унас (лит. Kaunas), також відоме як Ко́вно (пол. Kowno, біл. Коўна, рос. Ковно) — місто в Литві та порт на річці Німан, населенням трохи більше ніж 340 тисяч мешканців. Великий промисловий центр і вузол залізничних і автомобільних шляхів до Вільнюса, Калінінграда, Риги та інших міст Балтики. Місто оточене 12 старовинними фортецями, забудовами часів Катерини II, які зв'язані між собою тунелями.
Цитати про Каунас
ред.До 1919 року, коли сюди перемістили столицю, це було таке воєнне невеличке містечко, фортеця, яка розвивалася переважно в період Російської імперії. Раптом це місто було зобов’язане прийняти всіх. Це означало, що буде багато нових споруд, амбіційних архітектурних проєктів та багато нових людей. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Каунас вважається молодіжним містом, через те, що тут багато університетів. Але студенти коли думають про своє майбутнє, часто не бачать його тут. Вони планують виїхати у Вільнюс чи за кордон. Нам здавалося, що цей проєкт має дати їм простір міняти своє місто так, щоб їм хотілося проводити тут час і робити щось. Ми запросили молодих людей, віком від 16 до 19 років та проводили тренінги лідерства. Вони вчилися проявляти свої особисті таланти, знаходити їх і одночасно знайомилися з культурною сферою Каунаса й продюсуванням проєктів[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Каунас вважається найбільш литовським містом, що дуже смішно насправді, бо сотні років воно таким не було. Він був міжнаціональним містом для євреїв, росіян, поляків, німців і всі тут жили разом і, між іншим, з рідкісними конфліктами[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Ми не є тою столицею культури, яка побудує новий музей сучасного мистецтва чи особливі інфраструктурні об’єкти. Ми більше зосередилися на духовній спадщині. Коли ми почали цей проєкт, Каунас жив в стані ностальгії. Його менталітет був заснований на подіях, які сталися ще 100 років тому, коли Каунас був тимчасовою столицею Литви. Тому що Вільнюс в той час був анексований Польщею[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Через 100 років люди пам’ятали та визначали свою унікальність та оригінальність міста саме на історії тимчасової столиці Литви. І хоча це дуже гарний період, який надихає і яким ми дуже гордимося, особливо, архітектурою модернізму, але було очевидно, що місту треба сучасний рецепт і причина пишатися своїм містом сьогодні, а не 100 років тому[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Див. також
ред.Примітки
ред.
