Франц Кафка
Франц Кафка (нім. Franz Kafka; 1883–1924) — один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст.
| Франц Кафка | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Щоденники
ред.Коли відчай дається взнаки так виразно, коли він такий невіддільний від свого об'єкта і його щось тримає так, як ото солдат, що прикриває відступ і його зрештою розриває на шматки, тоді це відчай не справжній. Справжній відчай досягає своєї мети відразу й завжди випереджає її, (після цієї коми виявляється, що слушне тільки перше речення) — 1910 р.[1] |
Людина, яка не пише щоденника, неправильно сприймає чужий щоденник — 29 вересня 1911 р.[2] |
|||||
Ein Mensch, der kein Tagebuch hat, ist einem Tagebuch gegenüber in einer falschen Position |
- Я живу в сім'ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж чужак.
- (21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)
- Все, що не належить до літератури, наганяє на мене нудьгу й викликає ненависть, бо дратує мене або стримує, хоч це, можливо, тільки здається.
- (21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)
- Батько й мати, що сподіваються від дітей вдячності (є навіть такі, що її вимагають), нагадують лихварів, які охоче ризикують грішми, аби лиш одержати свої відсотки.
- (12 листопада 1914 р. // Щоденники. — С. 234)
- Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь.
- (4 липня 1916 р. // Щоденники. — С. 265)
- Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть.
- (18 жовтня 1921 р. // Щоденники. — С. 289)
- Вічна молодість неможлива; навіть якби не було іншої перешкоди, самоспостереження зробило б її неможливою.
- (10 квітня 1922 р. // Щоденники. — С. 308)
Інші цитати
ред.Уся справа в миттєвості. Вона визначає життя. |
Кайдани знесиленого людства зроблені з канцелярського паперу. |
Людина не може жити без незмінної віри в щось незнищенне[3]. |
Випадковість існує тільки в нашій голові, у нашому обмеженому сприйнятті. Це — віддзеркалення меж нашого пізнання. Боротьба проти випадковості — завжди боротьба проти нас самих, боротьба, в якій ми ніколи не зможемо стати переможцями. |
Хто зрозумів усю повняву життя, той не знає страху перед смертю. Страх смерті це лише результат нездійсненого життя. Це вираження зради життя. |
Вічна молодість неможлива: навіть якщо б не було інших перешкод, самоспостереження зробило би її неможливою. |
Не заснувши, ми йдемо крізь сон — самі лиш привиди давніх часів. |
Мистецтво завжди справа всієї особистості. Тому його основа трагічна. |
Якщо я приречений, то приречений не тільки на смерть, а й на спротив до самої смерті. |
Щоб театр міг впливати на життя, він повинен бути сильнішим, інтенсивнішим від буденного життя. Під час стрільби треба цілитися вище від цілі. |
Для здорової людини життя, власне кажучи, тільки неусвідомлена втеча, в якій він сам собі не зізнається, — втеча від думки, що рано чи пізно доведеться померти. Хвороба завше одночасно і нерозуміння й проба сил. Тому хвороба, біль, страждання — найважливіше джерело релігійності. |
Спілкування з людьми спонукає до самоспостереження.[4] |
Виноски
ред.- ↑ Щоденники, с. 10
- ↑ Щоденники, с. 40
- ↑ 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 57.
Джерела
ред.- Кафка, Франц. Щоденники 1910–1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. — 416 с.
- wisdoms.ru
