Кварцяний Віталій Володимирович

Віталій Володимирович Кварцяний (нар. 1953) — український футбольний тренер. Відомий своїми емоційними фразами та виступами під час прес-конференцій.

Кварцяний Віталій Володимирович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Бразильці піймали піжонство, кажуть, їм треба час для адаптації. Немає в нас того часу – приїхав і грай. Я вже бачив їхню адаптацію у «Версалі», обнімання з дівчатами… — «Версаль» — нічний клуб у Луцьку

Все, що бігає і не має проблем з координацією, будемо дивитися і ставити. Нам все одно, буде це – албанець, неандерталець, поляк, румун чи українець.

Для мене футбол — як показник цивілізації. Коли проїжджаю Рівненщиною, де команда «Верес» ледве дихає десь у другій лізі [інтерв'ю 2010 року], мені здається, що тут життя взагалі немає. Так само у Хмельницькій, Житомирській областях. Є машини, автобуси, тролейбуси, базари працюють, люди бігають. Та вони видаються інопланетянами, бо футболу там немає!

Зараз будемо щось робити. Може «пітаніє» якесь. Гвозді туда давати чи кнопки, скипидар в задницю колоти. — про відсутність атакувальної гри та футбольної агресії у футболістів

	У нашій команді є гравці, які грають за збірні якихось республік. Що вони там роблять, не розумію. За тарілку супу куплені і на тарілку супу й склянку чаю грають. Поки не пізно треба пів команди розігнати, а замість них набрати нових футболістів. Хай сидять вдома й оселедець чи банани продають.
	В нашей команде есть игроки, которые играют за сборные каких-то республик. Что они там делают, не понимаю. За тарелку супа куплены и на тарелку супа и стакан чая играют. Пока не поздно, нужно полкоманды разогнать, а на их место набрать новых футболистов. Пусть сидят дома и селедку или бананы продают.

	Як казав колись Фоменко, він мав у Харкові інфарктну команду, то в мене сьогодні інсультно-інфарктно-смертельна команда. Ще одна така гра — і можна дати дуба.
	Как говорил когда-то Фоменко, у него была в Харькове инфарктная команда, так у меня сегодня инсультно-инфарктно-смертельна команда. Еще одна такая игра — и можно сыграть в ящик.

	Хто вигадав цей «Фейр-плей»? Я його не визнаю взагалі. Своїм футболістам кажу: «Якщо хтось буде лежати на полі хоча б п'ять секунд, заміню та оштрафую». Хіба можна ось так просто віддавати м'яч суперникові? Чия це ідея? А ще ці наші перелякані інспектори, яке перевчені, завчені та налякані регламентом, правилами ФІФА, УЄФА, АБВГД, КДБ, МВС — жах просто! Це не можна, те не можна… А як тоді у футбол грати? У динамічний, швидкісний футбол без пауз, щоб гра постійно тримала в напрузі. Це біль нашого футболу. Особисто мене такі дії арбітрів, їх позиція з постійними свистками вже дратує. Коли вже наша Федерація візьметься за цю справу? Нехай узагалі заборонять суддям свистіти. Вони роблять собі паузи, бо не встигають. Вийшов — бігай собі. А футболісти хай грають. Упав — то впав. Вмер — винесли, вийшов інший…
	Кто придумал этот «Фэйр-плей»? Я его не признаю вообще. Своим футболистам говорю: «Если кто-то будет лежать на поле хоть пять секунд, поменяю и оштрафую». Разве можно вот так просто в атаке отдавать мяч сопернику? Чья это идея? А еще наши перепуганные инспекторы, которые переучены, заучены и перепуганы регламентом, правилами ФИФА, УЕФА, АБВГД, КГБ, МВД — кошмар просто! Это нельзя, то нельзя… А как тогда в футбол играть? В динамичный, скоростной футбол без пауз, чтобы игра постоянно держала в напряжении. Это боль нашего футбола. Лично меня такие действия арбитров, их позиция с постоянными свистками уже раздражает. Когда уже наша Федерация возьмется за это дело? Пусть вообще запретит судьям свистеть. Они делают себе паузы, потому что не успевают. Вышел — бегай себе. А футболисты пусть играют. Упал — так упал. Умер — вынесли, вышел другой…

Мені імпонує гра збірної Сенегалу. Там вісім з одинадцяти футболістів мають зріст близько 190 сантиметрів. А у нас і своїх «шпунтиків» вистачає.

	На полі бігало стадо баранів. А подивіться, як вони йдуть до автобуса — наче це «Барселона». А вони — сьома ліга.
	На поле бегало стадо баранов. А посмотрите, как они идут в автобус — как будто это «Барселона». А они — седьмая лига.

Пам'ятаєте, як грала команда у 1980-х? Не потрібно було цим людям говорити багато. Федецькому достатньо було сказати: «Андрію, береш м'яч, ідеш у штрафний і падаєш». Дикому — так само. Вони м'яч взяли, раз — і суддя вказує на точку… На початку матчу з футболістами розмови п'ять хвилин — сказав скільки за виграш. П'ять хвилин, поки сходив випив сто грамів, — вони вже другий гол забили, третій — триста грамів випив. Я тоді не бігав, сидів собі спокійно на лавці й курив.

	Серце легше зносить тонну горілки, ніж одну гру «Волині» в цьому сезоні.
	Сердце легче переносит тонну водки, чем одну игру Волыни дома в этом сезоне.

Я би вмер, якби 93 хвилини в захисті стояв. Навіть у Севастополі ми атакували бува у 6 нападників.

Я Рибальченкові кажу на тренуванні: «Ти готовий стати вампіром, «чуєш» запах крові? Він каже: «Так». Вийшов на поле – Му-Му.

	На початку другого тайму був момент у Козьбана. Попереджали, що атаки потрібно завершувати сильним ударом. Ван Бастен б'є сильно і зльоту, а Козьбан з Краматорська б'є підсічкою. Він перекидав Постранського, той досвідчений голкіпер і все прочитав. Вдар сильно в дальній кут і все могло бути інакше.
	В начале второго тайма был момент у Козьбана. Предупреждали, что атаки нужно завершать сильным ударом. Ван Бастен бьёт сильно и слёта, а Козьбан из Краматорска бьёт подсечкой. Он перекидывал Постранского, тот опытный голкипер и всё прочитал. Ударь сильно в дальний угол и всё могло быть иначе.

	... Я його сьогодні не впізнав, до нього вчора приїхала дружина ... і для чого нам було це робити?! Я кажу - ти шо, перевірив її фізпідготовку? Так, каже, ну ясно - тепер грати не буде сьогодні.
	...Я его сегодня не узнал, к нему вчера приехала жена.. и зачем нам надо было это делать?! Я говорю - ты шо, проверил её физподготовку? Да, говорит, ну ясно - теперь играть не будет сегодня.

Гандони грають на гітарі чи на скрипці, гандони не грають у футбол. — Розбір польотів від Кварцяного з футболістами "Волині" після поразки київському "Динамо", 10 листопада 2013 р.

Про Кварцяного

	Віталій Володимирович Кварцяний — це тренер-рентгенолог, який, мов крізь бронежилет, бачить потенціал футболіста.
	Виталий Владимирович Кварцяный — это тренер-рентгенолог, который, словно через «бронежилет», видит потенциал футболиста.
	— Сергій Литовченко, воротар «Волині»

	Чого мене може навчити тренер, який із десяти слів вживає вісім матюків? Про що мені з ним говорити? Вам, журналістам, може бути весело, коли він щось двічі на тиждень бовкне. А мені не смішно чути від нього нісенітниці щоденно. Інколи складається враження, що це просто нездорова людина.
	— Олексій Бєлік

	Коли я завершу кар'єру, то обов'язково буду таким, як Кварцяний. Він емоційний, адже хвилюється про команду й футболістів. Він не любить програвати й думає тільки про перемогу. У нього агресивний стиль, але саме це й потрібно такій невеликій команді, як «Волинь». Він виховав багатьох молодих футболістів, зокрема Тимощука, і дає шанс молодим. Він уміє показати, хто тут бос.
	— Ерік Бікфалві