Клара Лемліх
Клара Лемліх (англ. Clara Lemlich; нар. 28 березня 1886, Городок, Кам'янець-Подільський повіт, Подільська губернія, Російська імперія (нині Хмельницька область) — пом. 12 липня 1982) — американська соціалістка, одна з лідерок робітничого руху початку XX століття. Очолювала «Повстання 20 тисяч» — масовий страйк робітників швейної промисловості Нью-Йорка в 1909 році. Потрапивши до чорних списків через свою профспілкову діяльність, вона стала членом Комуністичної партії США і активісткою руху із захисту прав споживачів.
| Клара Лемліх | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Я вислухала всіх ораторів, і у мене більше немає терпіння на розмови. Я працівниця, одна з тих, хто страйкує проти нестерпних умов. Я втомилася від виступаючих, що проголошують загальні фрази. Ми тут, аби прийняти рішення, страйкувати чи ні. Я пропоную резолюцію про оголошення загального страйку - негайно! — промова на мітингу у Купер-Юніон 22 листопада 1909 року.[1] |
|||||
| — 1909 |
Начальники в магазинах навряд чи можна назвати освіченими людьми. І дівчата для них є частиною машин, якими вони керують. — стаття «Трикутник вогню: Коротка історія з документами» у газеті New York Evening Journal, стор. 3 |
|||||
| — 1909 |
Давайте розглянемо цих молодих дівчат, які йдуть на фабрики. На початку вони сповнені надії та мужності. Майже всі вони думають, що колись зможуть вийти з фабрики і працювати, але, продовжуючи працювати в жахливих умовах, вони втрачають мужність, втрачають надію. Їхній єдиний спосіб залишити фабрику – одруження. Як вам такий шлюб? Дівчина готова віддатися будь-якому чоловікові, який зробить пропозицію! Але мені прикро констатувати, що є тисячі наших працюючих дівчат, які незабаром розчаровуються, тому що одразу після заміжжя їм доводиться повертатися на фабрику, оскільки їхні чоловіки не заробляють достатньо грошей, щоб утримувати дім.[2] |
|||||
| — «Сенатори, ми тут, щоб залишитися» (1912) |
Просто пройдіть опівночі через будь-яку громадську будівлю, і ви побачите жінок похилого та середнього віку, які стоять на колінах і відтирають бруд, який принесли бізнесмени протягом дня. Це дає вам уявлення про те, наскільки добре чоловіки несуть тягарі жінкам.[2] |
|||||
| — «Сенатори, ми тут, щоб залишитися» (1912) |
Ви, чоловіки, як орган, який створює закони, і люди з грошима, які підтримують законодавців, несете відповідальність за цю нашу систему, яка змушує 30 000 дівчат виходити на вулиці.[2] |
|||||
| — «Сенатори, ми тут, щоб залишитися» (1912) |
Сенатори, ми тут, щоб залишитися, 800 000 жінок тільки в штаті Нью-Йорк. Ми багато чому навчилися. Ми навчилися організовувати в промисловій сфері. Дайте нам шанс, жінкам-робітницям разом із чоловіками-робітниками, шляхом розумного голосування, і ми досягнемо успіху на політичному полі.[2] |
|||||
| — «Сенатори, ми тут, щоб залишитися» (1912) |
Цитати про Клару Гемліх
ред.Відповідно до традиційної марксистської теорії домогосподарки були проблематичними щодо своєї класової свідомості; вони часто були ненадійними союзниками радикальних людей. Зазвичай вони групувалися з селянами та інтелектуалами як потенційно консервативна опора на передовому марші пролетарів. Жіноча рівноправність була проголошеною метою всіх марксистських рухів, але те, як ставилися до жіночих проблем, чітко давало зрозуміти, що те, що робили жінки, було маргінальним для боротьби, якщо вони не досягли успіху в тому, як це робили чоловіки. Великі та прославлені героїні – Ла Пасіонарія, Мати Блур, Елізабет Герлі Флінн, Клара Лемліх не організовували домогосподарок; вони організовували фабричних робітниць, допоміжних жінок або чоловіків.[3] |
|||||
| — Герда Лернер , «Вогник: Політична автобіографія» (2002) |
Українська іммігрантка та все життя радикальна, Лемліх переїхала до Нью-Йорка в 1903 році та вела своїх колег на різних фабриках до страйків між 1906 і 1909 роками. Вона, як Роуз Шнайдерман та багато інших свого часу, була однією з перших робітниць США, революційних «вогняних єврейських дівчат» руху, які незабаром залишили слід в підручниках історії своєї нової батьківщини.[4] |
|||||
| — Кім Келлі. «Fight Like Hell: The Untold History of American Labor» (2022) |
Примітки
ред.- ↑ Biography: Clara Lemlich. Triangle Fire. PBS. Процитовано 11 травня 2014.
- ↑ а б в г "Senators We are Here to Stay" (1912)
- ↑ Gerda Lerner, ’’Fireweed: A Political Autobiography’’ (2002)
- ↑ Kim Kelly (journalist) .Fight Like Hell: The Untold History of American Labor (2022)