Герда Лернер

Герда Гедвіг Лернер (англ. Gerda Hedwig Lerner; 30 квітня 1920, Відень - 2 січня 2013, Медісон) - американська історикиня австрійського походження, діячка фемінізму; піонерка історії жінок. Доктор філософії (1966), професор Університету Вісконсина, де викладала з 1980 року. Член Американської академії мистецтв та наук.

Герда Лернер

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Я почала вивчати історію завдяки своїй роботі над біографією Сари та Анджеліни Грімке... Я була зачарована життям і характерами цих двох жінок, біографії яких не були написані з 1885 року... Вони говорили для мене в дуже особистий спосіб, і я хотіла передати читачам мого часу те, що я отримала від цих жінок іншого століття.
	— «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

	Лише після розвитку клубного руху негритянських жінок феміністична свідомість вперше з'явилася серед темношкірих жінок, і тут також це виняткове ставлення, а не поширене. Тут слід зазначити єдиний виняток, сильний фемінізм Сожурне Трут, яка була явною попередницею та чиї ідеї не поділяли чорношкірі жінки її часу.
	— «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

	Лише після розвитку клубного руху негритянських жінок феміністична свідомість вперше з'явилася серед темношкірих жінок, і тут також це виняткове ставлення, а не поширене. Тут слід зазначити єдиний виняток, сильний фемінізм Сожурне Трут, яка була явною попередницею та чиї ідеї не поділяли чорношкірі жінки її часу.
	— «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

	Під час співбесіди в Колумбійському університеті, перед моїм вступом до програми доктора філософії, мені поставили стандартне питання: чому я взяла історію? Не вагаючись, я відповіла, що хочу вписати жінок в історію. Ні, я виправила себе, не заношу їх в історію, тому що вони вже в ній. Те, що я хочу зробити, це зробити вивчення історії жінок легітимним. Я хочу, як я прямо сказала, завершити роботу, розпочату Мері Бірд... У справжньому розумінні я вважаю Мері Бірд, з якою я ніколи не зустрічалася, своїм головним наставником як історик.
	— «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

	Кількість жінок, згадуваних у підручниках американської історії, залишається напрочуд малою донині, як і кількість біографій та монографій професійних істориків, які мають справу з жінками.
	— «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

	Радикальний фемінізм поєднує ідеологію класичного фемінізму з марксистською концепцією класового гноблення, риторикою і тактикою руху «Чорна сила» та організаційною структурою радикального студентського руху.
	— «Більшість знаходить своє минуле» (1979)

	Постійною темою Іди Б. Веллс було викриття самосуду як невід'ємної частини системи расового гноблення, мотиви якого зазвичай були економічні чи політичні. Вона сильно вдарила по загальновживаному алібі для самосудів, звинуваченням у «зґвалтуванні», і наважилася винести на відкритому повітрі найбільш табуйовану тему з усіх у вікторіанській Америці — звичне сексуальне насильство білих чоловіків над чорношкірими жінками. Таким чином, вона висловила те, що мало стати ідеологічним напрямом організованого руху чорношкірих жінок — захист чорношкірих жінок як частину захисту раси від терору та насильства.
	— «Більшість знаходить своє минуле: місце жінок в історії» (1979)

	Бути євреєм означає жити в історії. Історія євреїв — це історія одного голокосту за іншим з короткими перервами мирної асиміляції чи акультурації. Більшість із нас ніколи не вивчає цю довгу та гірку історію, але ми живемо з нею, і вона формує наше життя. Ми живемо від погрому до погрому, сказав недавно один мій друг. Що означає бути євреєм — озиратися через плече й пакувати валізи.
	— «Чому історія має значення» (1997)

	Важливість сексизму як засобу примусу до расизму також можна побачити в тому, як расистські подвійні стандарти використовувалися в період після громадянської війни, щоб тримати вільновідпущеників, а згодом і всіх південних чорношкірих у підлеглому статусі, незважаючи на кінець рабства. Зростання насильства проти чорношкірих чоловіків і різке збільшення самосудів, які завжди виправдовувалися «захистом білих жінок», служили для залякування вільної чорношкірої спільноти в період після Реконструкції та знову на зламі століть, коли чорношкірі на Півдні були практично позбавлені виборчих прав. Саме афроамериканські жінки у своїх клубах, і особливо Іда Б. Веллс, першими розкрили цей сексистсько-расистський подвійний стандарт і викрили хибність звинувачень у тому, що білі жінки потребують захисту від чорношкірих чоловіків.
	— «Чому історія має значення: життя та думки» (1997)

	Жінкам не дозволяли робити свій внесок у створення історії, тобто впорядкування та тлумачення минулого людства. Оскільки цей процес надання сенсу є важливим для створення та увічнення цивілізації, ми можемо відразу побачити, що маргінальність жінок у цьому прагненні ставить нас в унікальне та відокремлене становище. Жінки становлять більшість, але ми структуровані в соціальні інститути, ніби ми меншість.
	— «Створення патріархату» (1986)

	Біографії видатних жінок, розраховані на звернення до грамотних читачок, стали популярним жанром у 19 столітті в Англії та інших країнах Європи. У Сполучених Штатах цей жанр представлений двотомною «Історією жінок» Лідії Марії Чайлд. ...Єдині жіночі джерела, які вона використовує, це автори подорожей і Філліс Вітлі. Її пропуски цікавіші, ніж її включення; наприклад, у розділі «Виправдання жінок» вона перелічує Маргариту Наваррську, але не вказує ні Крістін де Пзан, ні Мері Волстонкрафт. Френсіс Райт, яка незадовго до публікації книги Чайлд виступала з широко розрекламованими та надзвичайно суперечливими публічними лекціями в містах східного узбережжя, захищаючи права жінок і сексуальну свободу, була відкинута Чайлд у побіжному згадуванні як сучасна послідовниця «невірних з Французької революції». Спроба Чайлд обговорити культурне та суспільне обговорення становища жінок є інноваційною, але її список досить традиційний.
	— «Створення феміністської свідомості» (1993)