Комплексне число

Комплексні числа (від лат. complexus — зв'язок, поєднання) — числа виду $x+iy$, де $x$ і $y$ — дійсні числа, $i$ — уявна одиниця.

Комплексне число

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Не вводячи інших понять, крім тих, що містяться в аксіомах, математик зміг би сформулювати лише дуже невелике число цікавих теорем, і нові поняття він вводить саме так, щоб над ними була змога проводити хитромудрі логічні операції, які імпонують нашому почуттю прекрасного самі собою, а також шляхом дії одержаних за їхньою допомогою наслідків, дуже простих і загальних. Комплексні числа — особливо яскрава ілюстрація сказаного. Ніщо в нашому досвіді, очевидно, не викликає думки, щоб ввести ці величини. Якщо ж ми спитаємо в математика, чим спричинено його інтерес до комплексних чисел, то він обурено вкаже на численні витончені теореми в теорії рівнянь, степеневих рядів і аналітичних функцій у цілому, які завдячують свою появу на світ введенню комплексних чисел. Математик аж ніяк не схильний відмовлятися від найпрекрасніших творінь свого розуму.
	— Ю. Вігнер

	Поняття елементарної математики, зокрема, елементарної геометрії, безперечно, сформульовано для опису об'єктів, запозичених безпосередньо з реального світу. [Але]… тонші математичні поняття — комплексні числа, алгебри, лінійні оператори, борелівські множини тощо (список цей можна було б продовжувати до нескінченності) — задумано як відповідні об'єкти, за допомогою яких математик міг би продемонструвати гнучкість свого розуму, здібність сприймати формальну красу… Про глибину ж ідей, закладених у формулюванні нового математичного поняття, можна судити лише згодом, з того, наскільки вміло щастить використати це поняття.
	— Ю. Вігнер

Джерела

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.