Олег-літред

wikipedia:uk:Користувач:Олег-літред

Почну, мабуть, зі своїх власних ах-воризмів. Сиріч із «Пилипзконопельщини». Наперед перепрошую за банальність і можливий мимовільний плагіят. А він, зрештою, неминучий, бо, щоб застрахуватися від такої біди, треба було б перечитати геть усі на світі прислів'я, приказки, крилаті вислови, афоризми, максими, розмаїті цитати і таке інше. Тому хоч-не-хоч, а таки повториш чужу думку.

ПИЛИПЗКОНОПЕЛЬЩИНА

• Найоб'єктивніший злiпок iсторiї людства — квадрильйони-квінтильйони чесних вiдповiдей на одне-єдине послiдовно й розгалужено (як у ланцюговiй реакцiї) квадрильйони-квінтильйони разiв поставлене запитання: «За що ж ти його (її) так?»

• Стою в черзi. Не тільки тому, що конче потребую масла. Принагідно можу помилуватися найяскравiшим у наш час i найвиразнiшим проявленням людського «я». (Спогад про радянські часи).

• Чехов сказав: «Моя законная жена — медицина, литература — любовница». Я кажу: «Не оженився-м з технiков i бавлюся онанiзмом з лiтературов».

• Ейнштейн сказав: «Найприємніша робота — рубати дрова. Відразу ж бачиш результат». Я кажу: «Найприкріша робота в літреда. Дров, що він нарубав для користи справи, не видно. Натомість впадають в око дрова, яких він наламав».

• Куплю собi, мабуть, великий крислатий бриль. Матиму дах над головою. (Спогад про радянські часи).

• Мало того, що маємо дикий капіталізм, то ще й завірюха замела всі дороги. Ні пройти ні проїхати — і в історичному, і в метеорологічному плані.

• Проста графічна незмінна символіка виборів: нога — граблі — лоб, нога — граблі — лоб. І так до безконечности.

• Тiнь нiколи не кидає тiнi.

• Козацькому роду нема переводу. Атож, перекладної літератури нам таки бракує.

• Що може бути легшого, нiж довести собi свою власну пiдлiсть? Хiба що власну поряднiсть.

• Жiнки вживають косметику, а ми, чоловiки, просто брешемо.

• Чому Езоп у вiдомiй байцi недосяжним об'єктом лисячих забаганок вибрав саме виноград, а не, наприклад, м'ясо? Бо найчастiше об'єкти наших забаганок пiсля того, як ми заволодiли ними, стають тим, чим для реальної лисицi стає реальний виноград.

• I все ж: яку велику роль вiдiграють зовсiм нам не потрiбнi речi, iнодi найпотрiбнiшi саме завдяки своїй непотрiбностi.

• На відміну від мандарина, свiт спершу дiлять, а тоді вже здирають шкуру.

• Як жахливо виглядали б цвинтарi, коли б кожен одержував такий надгробок, на який заслужив за життя…

• Кожен із цивiлiзованого людства мiнiмум раз на добу переводить папiр (і м'якенький теж). Найкраща втiха для графомана-невдахи.

• Товктися лобом об стiну — не зовсiм безнадiйне заняття. Для каратиста, наприклад.

• Якщо переважна більшість народу байдужа до написання та вимови слова «ковбаса/КАЛ-баса», то всьому народу неминуче доводиться споживати не перший, а таки другий варіянт сього продукту.

• Ненавиджу тупаків і все тупе. Тупою голкою годі шити. А ось око виколоти — це запросто.

• Нiж гостро засуджував Виделку за лiвацький ухил.

• Маємо всi пiдстави тiшитися. Предки орлiв були просто плазунами.

• «Так ось воно яке, роздвоєння особи!» — подумав розтятий лопатою черв'як.

• Цiкаво, як усе-таки Соломон, при всiй своїй мудростi, знаходив кiнцi у чварах своїх семисот дружин?

• Подумаєш, Мона Лiза! Он за кордоном, кажуть, i квадро-лiзи є, не кажучи вже про стерео.

• Щоб на занурене у воду тiло подiяла виштовхувальна сила, потрiбна достатня кiлькiсть води. Те ж саме i щодо горiлки, залитої в тiло.

• Якщо вiдчуваєш жвавiсть пiсля начальницького прочухану, ти ще не вмер як пiдлеглий.

• Отой божевiльний свiт i душевнохвора людина зовсiм не схожi. Дiї людини хоч якось можна пояснити.

• Юпiтере, ти сердишся, отже… ти правий. На те ти i Юпiтер.

• Одіссеєвих супутникiв Кiркея перетворила на свиней. За якi такi заслуги?

• Крилатий осел. Пегас графомана.

• Лисиця — символ хитрощiв i брехливости. Чому ж тодi очi позичають у старого доброго Сiрка?

• I мiський смiтник можна сплутати з Везувiєм. Аби тiльки великий i здаля.

• Я живу на саму зарплату. Отже, я iсную. (Недекарт).

• Дитинство — найчарiвнiша пора в життi. Напевно, завдяки обману, який у собi криє.

• МАЙЖЕ ЗА АНДЕРСЕНОМ

Китайський iмператор був задоволений: опинившись у золотiй клiтцi, соловей виспiвував ще завзятiше, нiж у лiсi. Причому тьохкав те, що треба. Казка? Нi — дiйснiсть!

• Quod licet м'ясниковi, non licet bovi (не кажучи вже про Jovi).

• Чому люди курять? Треба ж якось виправдати iдiому «пускати грошi на вiтер».

• «Сталiн куди кращий вiд Ленiна. Вiд Хрущова — тим бiльше. А той їхній наступник у ХХІ столітті — ні те ні се».

Так сказав Чингачгук, крутячи в руках чотири скальпи.

• Iдiот — погано. Активний iдiот — гiрше. Найгiрше ж — активний iдiот, надiлений владою.

• Тiльки справдi добра людина потрафить зiгрiтися бiля вогнища чужого щастя.

• Нiде, крiм вигадливости у тортурах, людська винахiдливiсть не виявлялася так яскраво, як у винайденнi способiв утечi вiд дiйсности. Фанатизм, сон, наркотики, алкоголь, самонавiювання, гiпноз, хобi, художня лiтература, мистецтво… Взагалi, все, з чим пов'язується захоплення.

• В алкоголiка навiть його власний нiс соромиться за спосiб життя хазяїна. Тому й червонiє.

• Сержант задоволено вищирив зуби. Застрелений солдат нарештi справдi по-статутному витягнув носок.

• Знову й знову повертається мода на мiнi. От якби деякi автори, незважаючи на зменшення гонорарiв, поскорочували свої творiння, щоби видним стало найiстотнiше.

• Тiсно жити на землi з великою любов'ю в серцi. Так само i з великою ненавистю.

• Архiмед не поїхав до Афiн на Олiмпiйськi iгри. Рiч у тiм, що там велась активна антисиракузька пропаґанда.

• Му́ка — необхiдна умова для створення чогось справдi вартiсного. Навiть генiї народжувалися в муках матерiв.

• Парадокс: усе життя уникаємо обману i все життя прагнемо бути обманутими.

• Вельми оптимiстична картина. Стерв'ятник тримає у дзьобi кiстку, на якiй викарбувано: «Це не людська кiстка. I взагалi, сапiєнси ще збереглися».

• Одна з небагатьох втiх розумного — усвiдомлювати, що iдiотизм сучасности належним чином оцiнять майбутнi поколiння.

• Не такий уже й категоричний, безумовний вплив середовища. Часом i на гнойовищi виростають прекраснi квiти.

• Найгiрший наслiдок упокорення — їдке озлоблення, жорстокiсть i пiдлiсть. Найкращий — гiрка мудрiсть.

• Одна з головних причин того, що переважна бiльшiсть людей боїться самотности, — боязнь лишитися наодинцi з власною пустопорожнiстю.

• Жила собi тiтонька Клава, i був у неї синок. Звали його клавесин.

• Те, що для юнака назовуть мрiєю, для зрiлого назовуть облудою.

• Стережися моралiстiв, вегетарiянцiв i святенникiв.

• П'яний грiшник замерзав у кучугурi. Ось випадок, коли казани з киплячою смолою та гарячi сковорiдки зовсiм не страшнi.

• Про кохання. Вузол можна зв'язати лише двома руками, розрубати ж — досить одної.

• Найекономнiше витрачають час тi, кому годинник взагалi непотрiбний.

• Кидати писати треба, зокрема, тодi, коли твою книжку додають як приважок до бестселера. (Анахронічне, стосується радянських письменників).

• НОВIТНIЙ ГАСТЕЛЛО, АБО Ж САМОГУБСТВО З КОРИСТЮ

Самогубця викинувся з вiкна 21-го поверху, пробив дах шикарного лiмузина i вбив на мiсцi якусь грубу рибу.

• Я i мої спогади. Боксер i тiнь. Дон Кiхот i вiтряки. Прип'ятий до живого тiла букет троянд.

• Татко з мамцею хотiли, щоб чадо вийшло в люди. А воно в начальники пробилося.

• Бути смiттярем i порпатися в покидьках — це ще не найгiрше. Згадаймо хоча б професiю психолога.

• Найсмiшнiший анекдот для розумного — iсторiя його власного життя.

• Розумна догана вiд розумної людини. Що може бути краще для самовдосконалення?

• Весняне, ще безлисте дерево вдень — найповнiша протилежнiсть нiчної блискавицi.

• Багато хто, забравшись на верхотуру, знiчев'я плює вниз. Пам'ятай про це, вiдкриваючи комусь душу.

• Не думай про те, робиш ти добре чи зле. Головне — аби вчасно.

• Запiзнiле щастя — це набагато гiрше, нiж запiзнiла бiда.

• Часом страждаєш не через брак почуттiв, а вiд того, що мiлкi вони й жалюгiднi.

• Запiзнiле щастя. Фiле маринованого оселедця зiрвалося з виделки i впало в море.

• Не випадково батьком алегорiї вважається Езоп — раб тiлом i вiльний душею.

• Сiра теорiя i золоте древо життя? У нас — позолочена i безнадiйно чорне.

• Креслення i наша думка про ближнього — проєкцiї об'ємних речей на площину.

• Гiршим вiд дурости є свiдоме вiдмовлення вiд розуму.

• Напевно, Саваоф сотворив таку тьму мов ще й тому, щоб якось скрасити те, що люди не розумiють одне одного, навiть послуговуючись однiєю.

• З усiх лiпних прикрас на фронтонах неробам найбiльш до вподоби атланти i карiятиди.

• Не бери прикладу з тих, хто нехтує своє здоров'я. Уникай тих, хто занадто його береже.

• Градацiя поступового втрачання самого себе: думаю сам, маю вiдверте слово з другом, розмовляю з начальником чи кредитором, виступаю на мiтинґу чи у Верховнiй Радi.

• Десь колись у якiйсь епосi лайдачило Зло. Накоїло воно такого, що заслужило щонайменше на смерть. I тут за всiма канонами мелодрами невiдомо звiдки взялося Добро й на цiлком законнiй пiдставi вбило-таки оте саме Зло. А Зло не вмерло. У мить його смерти народилося нове, хоч i маленьке, але Зло — породження вчиненого Добром насильства.

• Одного разу хтось дуже сильний, але не дуже мудрий дав людям чудодiйний прилад, який з точнiстю до грана вимiрював абсолютну величину добра i зла в кожному людському вчинку. Iнтелект упав у ціні.

• УТIШАНIЄ

Раб мiсить ногами глину. Рабе, не впадай у вiдчай. Iз цегли побудують Лютецiю, а з цiєї самої глини Роден вилiпить колись «Мислителя». Слабка втiха вiд такої обiцянки, зате унiверсальна: годиться i для побожного, i для безбожника.

• Одна з прикмет паперу декому не по носi: вiн куди злопам'ятнiший вiд людини.

• Видно, що символи мiст i держав вибирали аж ніяк не робочі люди. Рiзномастi стандартнi леви, орли, тигри, ведмедi, всiлякi види безтурботної пташини Божої та iнших класичних нероб фауни i флори. Виняток — хiба що Молдова з відомим «кап де боу». Та й то голова бика, а не вола. Нiде, проте, в гербах не поєдналися мурашка (чи бджiлка), змiя та голуб. А жаль.

• Всемогутнiсть, доведена до абсолюту (значить, абсурду), вироджується в безсилля.

• Коли посадять тебе, лева, у клiтку, найкращий вихiд — стати ослом.

• Бурi у склянцi води не такi вже й безневиннi. Не кожен сiрник спричинить пожежу, але дуже багато пожеж починалися з сiрника.

• У справжньому почуттi має бути хоч крихта безнадiї.

• Одна з причин пиття спиртного: частенько у кривому дзеркалi бiльше й виразніше побачиш.

• Сучаснiсть — котурни. Майбутнє — урни.

• Справжнiй мудростi не треба впадати у крайнiсть, щоб себе показати.

• У залицяннi слова часто розходяться з дiлом. У полiтицi — завжди.

• Що залишається пiдстаркуватим донжуанам i вижилим iз творчости письменникам? Мемуари.

• Мама — це єдина вiрна жiнка.

• Iнодi щастя полягає в бiдностi уяви.

• Логiка — скелет мудрости. Мудрiсть — скелет способу життя.

• Є люди, яким до повного щастя бракує щастя.

• Справжнiй друг не пiдсуне свинi, оповiдаючи про тебе хай навiть хороше.

• Кохати i попросту не могти жити без когось — це зовсiм рiзнi речi.

• КОМУ ЩО

Тополя пнулася догори — заслужила образливу приказку. Квасоля — теж. Туя — репутацiю цвинтарного дерева. Про, з одного боку, героя наших пiсень, а з другого — просто дубового дуба зайво й говорити. Хитрий, в'юнкий, липучий до всього стiйкого плющ допинається свого, не заробивши нiякого прiзвиська. Кажуть, вiн iще й паразит.

Так i серед людей бува.

• Безсилля вiдчуває кожен. Найгострiше ж — розумний.

• Свiт створився за шiсть днiв. А наслiдки розсьорбуємо й досi.

• Рiччю, яка народилась одночасно з Розумом, була Ілюзiя.

• Цiкаво, скiльки Христiв треба було б, аби викупити всi грiхи ХХ столiття, у тому числі ось цю єресь і богохульство?

• Зрiлiсть? Це коли перестаєш пiдганяти час, навiть очiкуючи на насолоду.

• Корiнь неуцтва не в нечитаннi книжок. У поганому читаннi.

• Жiнки нетерплячiшi вiд нас i лiнґвiстично здiбнiшi. Недарма ж у Валаама була ослиця, а не осел.

• Надмiрна впевненiсть, що не маєш комплексiв, — теж комплекс.

• Менторство. Нудно-солодка оболонка гiркої пiлюлi.

• Ззовнi мудрiсть виглядає як обережнiсть, помножена на вмiння задовольнятися малим.

• Iнколи бiльше жалкуєш за карбованцем, анiж за безповоротно змарнованим життям.

• Багато хто ототожнює чеснiсть з дурiстю, забуваючи вжити епiтет — «свята».

• У нечистого на руку руки пахнуть дорожезним милом.

• Через сумнiви народжується iстина. Але не прописна.

• Буває, генiя загал знає завдяки його жiнцi. Мало хто тямить, у чому суть вчення Сократа. Зате всiм вiдома пара: Сократ i Ксантиппа.

•  — Платоне, ти друг, та начальникова думка дорожча.

• Протез волосся — перука. Протез краси — косметика. Протез начитаности — знайомство у книгарні. (Сентенція, датована радянським часом).

• Мiтла — символ революцiї. Як же бути з ганчiркою для миття пiдлоги?

• Цвiте терен, цвiте терен… Не цвiте вiн тiльки на чолi у великомученика.

• Вибирай мiж здатнiстю захоплюватися i здатнiстю розумiти. Це вибiр мiж юнiстю i старiстю.

• Нiж на столi в ресторанi. Нiж у руках хiрурга. Нiж у руках м'ясника. Нiж у руках бандита… Нiж у душi.

• Пишуть усi, кому не лiньки. Легше знайти вiрну коханку, нiж хорошу книжку.

• Пiвцарства коштує вдалий шарж. Вдала карикатура — всього царства.

• Рука руку миє. Якби ж тiльки мила!

• Краще жива миша, нiж мертвий лев? А почому тепер на базарi лев'ячi шкури?

• Не їж полiтиканiв iнакше, як тричi ошпаривши їх окропом i виливши його геть. Поївши, проковтни пачку вугiльних пiґулок. Iнакше — отруїшся. (Лiкарська порада канiбаловi).

• Через грiх Єва опинилася на землi. Таким же грiхом деякi сучаснi єви влаштовують собi рай земний.

• Розлучення — комедiя i трагедiя. Батькам i дiтям.

• Все життя справляємо поминки: мить прийшла i щезла — в небуття…

• Поставленi при потребi нескромнi питання тратять половину нескромности. Перестають бути нескромними, допiру народившись iз крику душi.

• Заздрю деревам: навiть найстарiше, так само, як i в молодостi, бурхливо переживає кожну свою весну.

• У безсиллi слабкий плаче. Сильний — смiється.

• Символiка найскладнiшого завжди проста. Приклад: зiрка, дата, тире, дата, хрестик.

• Нiде так гостро не вiдчуваєш самотнiсть, як серед найкращих друзiв.

• Гулянка з ювiляром. Увертюра до тризни.

• Найстрашнiший удар творцевi — байдужiсть.

• Найкраща винагорода — здiйснення забаганок. I найгiрша кара теж.

• Кожен має нагоду втішитися, глянувши в люстерко. Адже побачить там типа, не розумнiшого i не гарнiшого вiд себе самого.

• Поет, як i вчений, мусить дивуватися з кожної найбуденнiшої речi.

• Чим далi в лiс, тим менше порожнiх пляшок та зужиткованих консервних бляшанок.

• Якщо хтось кине в тебе каменем, кинь на нього карбованцем. Будматерiали — дорога рiч.

• Якщо хтось знiме з тебе каптан, вiддай йому i сорочку. Якщо турецька i разiв п'ять вдягнута.

• Олень не зважав на поведiнку власної дружини. Роги — окраса кожного порядного оленя.

• Сторож характеризував себе як платонiчного мужчину. Платили йому за нiчним тарифом.

• «Людина людинi вовк? Це найкращий комплiмент людинi, який я коли-небудь чула». (Вовчиця, вилизуючи своїх малят).

• Якщо хтось ударить тебе в лiву щоку, пiдстав йому праву i… аперкотом його, голубчика!

• Товар — грошi — товар? Товар — грошi — навар!

• Погляд — бачення — аналiз — висновки — iстина — проголошення — мужнiсть вiдповiдати.

• Майстерно написана книжка з гнилими iдеями та надуманими проблемами. Екскременти з вишуканими приправами у золотій посудинi.

• Метафора подеколи служить параваном для прикриття убогости думки.

• Собака — єдиний справжнiй друг, якого можна купити.

• На превеликий жаль, дуже рiдко прикрашають нас криве дзеркало i публiчна опiнiя.

• Дзеркало — єдиний вiчний правдомовець, з яким охоче спiлкуються.

• Генiяльна думка нiколи не втрачає величi, хай навiть натовп i дiзнався, що народилась у виходку.

• Недоумки, дикуни, дiти та сороки кохаються у блискучих брязкальцях. Лише у дiтей з часом це минається.

• Початок кiнця шукай там, де дрiбнi вади, вiд яких ти був у захватi, просто-таки розчулювався, раптом стали дратувати.

• Рiзновид снобiзму — боязнь виглядати снобом.

• Справжнiй поет має вiдчувати бiль набагато гострiше, нiж сам потерпiлий.

• Жити в радощах — пожива для тiла. У скорботi — для духу. Аби не в байдужостi.

• Самогубцi занадто прагнуть жити. Їхнi прощальнi листи — не що iнше, як судомнi чiпляння за життя. Весь час воно вислизало i тепер ось таки вислизнуло з рук.

• Самогубець — це той, кому набридло занудне товариство самого себе. А решти людства — тим бiльше.

• Зрiла жiнка знає, чого їй треба. Зрiлий чоловiк — чого йому не треба.

• Бридка рiч — зведенi вгору руки. Пiддаються; одноголосно голосують; салютують; тичуть в небеса, обiцяючи свiтле майбутнє; дають сигнал розстрiлювати…

• Запроданцям нiколи не продати порожнечi в душах.

• Найкращий спосiб утекти вiд власного горя — допомогти комусь у чужому горi.

• Маємо розкiшне життя. Вчорашнi предмети першої потреби сьогоднi стають предметами розкошi.

• Правда — як прянощi. Забагато не смiє бути.

• Навiть найкрилатiша фантазiя мусить мати ноги.

• Якщо вже все страшне має бути чорної барви, то чому найприємніше кохатися саме вночi?

• Найжахливiшi речi творилися запопадливими фанатиками. Найогиднiшi — одурiлими вiд нудьги та бездiлля ледацюгами.

• Одинокiсть вчить розмовляти зi самим собою на самотi й мовчати на людях.

• Це ще не самотність, якщо її можна вбити спиртним.

• Чисте сумлiння? А навiщо «чисте»? Просто — сумлiння. Цього досить.

• Найтяжче з усiх похмiль — пiсля ейфорiї.

• Вершина закону про пресу — дозволити журналiстякам перейменувати композитора Массне на Пiсне.

• Ми, українці, дуже послідовний народ. Мало того, що ставимо крапки над усіма «і», ми ще й «ї» аж двома удостоюємо. То чого ж нам бракує, щоб послідовно дійти до повного щастя? Мабуть, вміння розставляти крапки в найважливішому випадку — над великими літерами «І».

• Послiдовна безхарактернiсть — теж характер.

• Рiзниця мiж гомосеком i генсеком. Першого «пiдбадьорюють» у зад, другого — лижуть.

• МАЙЖЕ ЗА КАССIЛЕМ

 — Будьте готовi, ваша величносте! — вигукнув юний пiонер.

 — Та я завжди готовий до всього, — похмуро обiзвався Тамерлан. — Чого хочеш?

 — Стати таким вождем, як ви, ваша величносте.

 — Це можна. Почнемо з найлегшого i найпростiшого.

I Тамерлан звелiв вiдрубати пiонеровi руку й виколоти око.

• Двомовнiсть народу — це триногiсть людини. На практицi вона вироджується в одноногiсть (та ще й без пальцiв).

• Жiнка думає серцем. Чоловiк — мозком i ще чимось. Тому чоловiки удвiчi розумнiшi.

• Людське життя — як той совiтський ляґер. Втiкати не рекомендується. За хорошу поведiнку тобi обiцяють винагороду — в майбутньому. Найгiрше тим, хто крокує «не в ногу».

• Справдi щасливi люди — це тi, що народилися тридцять другого лютого.

• Співчуваю самодурам. Гірш закомплексованих людей, ніж вони, годі знайти.

• Усе старіється. Навіть прописні істини.

• Сказали мені: «Маєш рацію». Та маю, але що з нею робити, з отією рацією?

• Гей як помиляються ті, которі пишуть «Донба-СС». Треба ся слухати не якого там, а таки українського правопису.

• Не раз і не два в історії претензійні карлики з величезними потугами силкуються створити величезне ханство. В наслідку тих величезних потуг виходить величезне хамство, за яке ті карлики зазвичай дістають дрібненьку й легеньку кару — всього-на-всього смертну.

• Непохитна певність у вічній правоті свого народу — це патріотизм. Непохитна певність у вічній правоті свого уряду — це завжди імперіялізм.

• У людей усіх рас однаково білі долоні. Це означає однакове право на працю і однаковий обов'язок працювати, а не ледарювати.

• Оцінімо позитивний внесок сусідньої, вельми братньої держави в події на Донбасі. Це ж безліч нових кандидатів у паралімпійську збірну України. Це ж широчезний вибір і добір. Це ж скільки медалей буде, гей-гоп!

• Керівництво нашої держави раз у раз рапортує про дієве скорочення управлінського апарату. Запропоную найдієвіше — розігнати всі міністерства й натомість створити Міністерство Безнадійних Справ. Його підрозділами могли б стати, зокрема, Відділ груш на вербі, Відділ гречаної вовни, Відділ смаженого льоду, Відділ транспорту води решетом тощо. (Пропозиція датована другою декадою ХХІ століття).

• На превеликий жаль, значна частина люду українського петарданута (6 січня), вальтанута (14 лютого), красноармєнута (23 лютого), дєньпабєданута (9 травня), октябрянута / охтиблянута (7 листопада) і в усі пори року ідейнута на гнилому вченні. Більше лихо — пасивно суржиканута (навіки-віків). Ще більше лихо (теж навіки-віків) — активно стьобанута на стьобаній мові, яка здаля трохи подібна до української. Заувага: «стьоб» — це тимчасове. З часом стьобануті придумають нове слівце. Тобто змавпують-збабуїнять. Відомо звідки.

• ІНША ФОРМА

E pluribus et variatis unum, або ж Відмінність і варіятивність — запорука нашої вар'ятської єдности

Той петарданувся — пускає феєрверки на Святвечір. Той вальтанувся — на валентинках. Той красноармєнувся — на 23 лютого. Той змарцювався — на дні Клари Цеткін. Той кобзарнувся — відціджує зварений макарон, поставивши друшляк на Шевченковому «Кобзарі». Той первомайнувся, дєньпобєднувся й охтиблянувся — відповідно на первомайському, деньпереможному та октябрському празниках. Той мемемекнувся — на мемах. Той знепозбувнився й збентегувався — на бароковій українській мові. Той укр'язозсучився — на українському сучасному язику. Той суржиканувся — на коханій рідній мові. Той адвансонувся — на продвинутій мові. Той стьобанувся — на стьобаній мові. Той — просто собі зневірився й сплюнув набік…

• Колись Іван Франко сказав: ботокуди. Нині Оксана Забужко сказала: бабуїни. Від духу часу нікуди не дінешся.

• Колись мій дід вимовляв: «га два о». Батько перейшов на «аш два о». Я, син і внук наразі тримаємося такої вимови. З тривогою думаю про майбутню градацію: «ейч два оу», «ейч ту оу» і, нарешті, «рєбята, бросьтє ету х… і називайтє воду вадой; настаятєльно савєтуєм, нє то хужє будєт».

• МАГІЧНА ІСТОРІЯ

Колись одному скромному перекладачеві випала величезна (геть незаслужена!!!) честь — його вивищили (страшно й подумать!) понад Кобзаря: одна непозбувно-збентежена й мекекекнуто-мемнута (прикметник походить від слова «мем») дєвочка похвалилася тим, що зранку відціджує зварений макарон на «Кобзарі», тоді смачно снідає, а відтак влаштовує на балконі ритуальне спалення книжки — опусу вищезгаданого перекладача. Спасибі дєвочці, що принаймні, гостро потребуючи м'якенького паперу, не використала сторінок Шевченкового твору (може, надто вже цупкі та шорсткі?). А взагалі-то найкраще було б їй узяти та й послати цього воістину многостраждального «Кобзаря» хоча б бійцям АТО. Вони завжди простять…

• Чудовим, дуже наочним дороговказом «не туди йдеш» слугують сліди тріскотливої сороки-брехухи. Ото підеш за нею — і раптом завважиш: ці ж бо сліди не що інше, як стрілки, у яких навіть задок потроєний — задля виразности.

• На кожну стоногу завжди знайдеться критичний черв'як чи глист, що вчитиме її ходити.

• Якщо хочеш догнати літа молодії, поможуть не коні воронії, а твої голова, руки й очі. Думай і працюй так, щоб аж очі тобі вилазили.

• Якби проти України розпочало неоголошену війну царство полярних ведмедів, то пройнята патріотизмом велика частина київських (і не тільки) телеканалів змінила б політику мовлення — транслювала б переважно ведмежі кінофільми, а майже всю решту передач провадила б ведмежою мовою, тобто ревіла б.

• З кожним роком стаю подібнішим до України. Наближаюся до руїни.

• СМЕРТЬ У СВІТЛІ ФОЛЬКЛОРУ

Повільне вмирання мови починається із запровадження у вжиток чужомовного анекдота й закінчується на забуванні останньої рідної народної пісні.

• Численні висококультурні інтелігент(и/ки), виступаючи в мемах та інших чарівливих складниках Інтернету, вважають шиком послуговуватися суржиком, «стьобом» і матіркуванням. Пропоную матюк-евфемізм, що його можна було б потрактувати як побажання цим віртуозам досягти ще вищих вершин у розвитку стьобаного різновиду української мови: «Ах, стьоб твою мему!».

• Феміністки-екстрема(лістки/лки) дійшли до того, що переписали заново Біблію, і тепер у ній замість «сини Божі» стоїть «діти Божі». Раджу цим реформаторкам переінакшити відомий афоризм «Собака — друг людини» на «Щеня — друг людини». Втім, щенята бувають не тільки жіночої статі, але й, на жаль, чоловічої, тож нехай особливо палкі ненависниці чоловіків вживають таку форму: «Сука — друг людини». А для тих, що поширюють цю священну зоологічну ненависть на все чоловіче (зокрема й чоловічий рід у граматиці), годився б афоризм, відшліфований до ідеалу «Сука — подруга жінки».

• Мене вивертає від запеклих феміністок і запеклих патерналістів. Мені подобаються помірковані патерналістки й помірковані феміністи.

ДРІБКА СОЦІЯЛЬНОЇ АНАТОМІЇ

• Ідеальний громадянин тоталітарної держави. У голові, крім порожнечі, є ще сурогат звивини — артерія з гарячою кров'ю, яку час від часу конче треба проливати — на благо партії, чергового вождя і батьківщини.

Ідеальний громадянин ситої й самозакоханої, по саме нікуди демократичної держави. У голові, крім порожнечі, є ще сурогат трьох звивин — шмат стравоходу, шмат прямої кишки і шмат сім'яного каналу.

• Маємо відчутний прогрес культури в усьому світі. П'ятдесят років тому футболісти, забивши гол, з радости здіймали вгору руки. Нині вони натомість рвучко згинають руку в лікті. Промовистий жест. Як гадаю, не доведеться чекати аж півстоліття, поки вони дійдуть до ще промовистішого жесту — стануть класти передпліччя на згин ліктя. Атож, поступ культури прискорюється…

• У родинних стосунках жінки набагато кращі поетеси й композиторки, ніж ми, чоловіки. Зате у нас набагато краще розвинено чуття гумору. Про це свідчить безліч пісень (переважно сумних) про свекруху і безліч анекдотів про тещу…

• До шістдесяти літ дістаєш від Господа кожний рік — як незароблену зарплату. Після шістдесяти Він же вділяє тобі кожний рік — як незаслужену премію.

• Давно наспів час скласти словник, якого таки бракує. Мав би бути у двох варіянтах. Для простого люду — Словник архаїзмів української мови. У його складі — такі слова, як совість, чесність, честь, некорисливість, самовідданість etc. Для урядовців — Тлумачний словник архаїзмів української мови. Склад той самий.

• Коли в державного службовця думки зосереджені на власній кишені, тоді в нього замість мозкової звивини мислить пряма кишка, а результат його діяній — це природний вміст останньої.

• Є люди, що безтямно люблять гроші. Мало їм одного мільйона. Мало їм одного мільярда. Тримають гроші у Швейцарії, на Криті й бозна-де. Я б їх порадував. Розміняв би оці статки по одному долару й дав би їм можливість пестити-леліяти пальчиками кожен (але то кожен!) папірець. І щоб конче (але то конче!) перерахували всю суму. Ото б тішилися! Неземна втіха була б. І я б тішився разом з ними…

• Якби моя воля, я б не карав смертю високопоставлених паліїв війни. Присудив би їм довічне ув'язнення. І щоб кожного Божого дня їхню камеру могли вільно відвідувати жертви війни — каліки й ті, що залишилися без чоловіків, без батьків і синів, дідів і внуків, братів і побратимів…

• КОРОТШЕ — НЕ МОЖЕ БУТИ

Найкоротший вірш скупого поета-егоїста: «Я».

Найкоротший вірш щедрого поета-альтруїста: «Є!».

• Письмо завжди ясніше і зрозуміліше, ніж усна мова. Пишуть або зліва направо, або справа наліво, або бустрофедоном, або згори додолу. А ось коли говорять, то не завжди добереш, у якому напрямку хилять…

• Побажаю сам собі стільки років життя, скільки триватиме арабсько-ізраїльський конфлікт.

• Мовою глухонімих «українець» — це жест, що позначає вус. Уявімо, що китайці позначають нас, українських чоловіків, саме таким ієрогліфом. Тоді ієрогліфом слова «гетьман» міг би слугувати дріб, у чисельнику якого стояли б вуса, а в знаменнику — число три.

• На честь нєудобозабиваємого (маю на увазі російське «забывать» — забувати, а також «забивать» — забивати гол) угорського лайнсмена-лакузи, що на першості Європи — 2012 так файно допоміг збірній Англії з футболу перемогти нашу збірну, пропоную нове слово в українській мові: ЛАЙНО-смен.

• ДУРНУВАТЕ

Вперше за всю історію української літератури жертву рекету згадано в «Наталці Полтавці». Еге ж, Наталчину маму звали Терпилихою…

• Залежність сприймання лекцій філософії від віку викладача.

Стадія перша. Викладачеві 23 — 40 років. Дівчатам-студенткам видається, що тема лекції — ОРГАЗМ РОТТЕР, ще й ДАМСЬКИЙ.

Стадія друга. Викладачеві 40 — 70 років. Дівчата-студентки цілком слушно вважають, що тема лекції — ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ.

Стадія третя. Викладачеві понад 70 років. Дівчата-студентки мають усі підстави підозрювати, що тема лекції — МАРАЗМ ROT-ТЕРДАМСЬКИЙ. З кожним роком ці підстави мають дедалі твердіше підґрунтя.

• Що там оті китайці з їхніми Янь та Інь! Ми, українці, їх давно переплюнули. Маємо Лінь!

• Суто американська скромність: «у США і в решті світу» (In the USA and the rest of world).

• Націоналізм тільки тоді легкостравний, коли його присмачити дрібкою космополітизму. Et vice versa.