Корчинський Дмитро Олександрович

Дмитро́ Олекса́ндрович Корчи́нський (нар. 1964) — український політик, громадський діяч, журналіст. Лідер політичної партії «Братство».

Корчинський Дмитро Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Дмитро Корчинський (зліва)

Цитати

• Революція починається з революції назв.

• Мир — це не відсутність війни, але відсутність Москви.

• Духовні особи не мають втручатись у справи церкви.

• Світ виник від того, що Бог зацікавився собою.

• Тексти — це дзеркала. Кожен читає себе, а не автора.

• Моральні норми створили смертельно втомлені люди.

• Демократія — це безособова диктатура.

• Революція нагадує вищу математику сприйняттям абстракцій всерйоз: коли перебуваєш в екстремумі, будь-який крок убік є кроком донизу.

• Хоч би з ким ми воювали, воюємо з буденністю.

• Люди захоплюються переможцями, але в душі не люблять їх, бо мати справу з переможцем — це мати справу з війною.

• Коли ганьбу розтягнути в часі, вона сприймається як реалії життя.

• В суспільстві, яке не ховає брутів, ніколи не народжуються цезарі.

• Реформи на селі мають здійснюватися не за законом про землю, а за законом про зброю.

• Повноцінне життя — це гра зі смертю.

• Кожна філософія завершується хімією.

• В усьому світі патріотизм — це претензії, і лише в нас — це скромність. Скромність здібностей.

• У війні перемагають хоробріші, під час миру — підліші.

• Ідея живе у своїх крайніх виявах. Вона вмирає, коли її приймає більшість.

• Ідея живе, допоки лякає.

• Націоналізм — це не програма, націоналізм — це постріли.

• Батьківщина — не територія, а сума подвигів.

• Істину не пізнають. Істину створюють.

• Бог створив усе, Сатана зробив усе цікавим.

• …якщо фішкою минулих виборів була симуляція фальсифікацій, то нині маніфестація симуляції фальсифікацій протистоїть містифікації фальсифікацій. Це важко осягнути, втім і не треба. Варто слухати музику слів, а не їхній зміст. (про президентські вибори-2010)

• Все дійсне - розумно. Якщо воно так зараз є вже зараз, то це коріння майбутнього. [1]

• Мистецький витвір стає подією після того, як публіка влаштувала овацію. [2]

• До українців ставлення – як до людей, котрі раптом почали творити свою державність, чогось прагнуть. Усі хочуть мати роботящих українців, які не становлять проблем. Це все одно, як би ви зайшли у свій улюблений курятник взяти пару знесених яєць, і бачите, що кури починають поводитися як гірські орли. Безумовно, ви на них ображаєтеся, починаєте ненавидіти. Бо те, що ти можеш пробачити орлу, у крайньому разі вороні, то зовсім не готовий пробачати курці. Від курки ти просто хочеш яєць. От саме так виглядає українофобія. Тобто, звісно, нас по-іншому не люблять, ніж, скажімо, не люблять євреїв.

• Та, до речі, росіянам треба віддати належне: вони ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001