Крістоф Барратьє

Крістоф Барратьє (фр. Christophe Barratier) — французький музикант і кінорежисер.

Крістоф Барратьє

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Актори навчають нас дечого про нашу майстерність: неважливо, чи буде це Жерар Жюньо, Кловіс Корнійяк чи Йоанн, та іноді я кажу собі, що вони роблять сцену не так, як я хотів, а набагато краще. У такі моменти розумієш, що вони чудові актори.

Аура фільму невіддільна від емоцій, які передає ця назва. Віктор Бельмондо, як і Йоанн Елунду, навіть виглядають так, ніби їх несе вітер, коли вони рухаються. Музика Філіппа Ромбі, мого вірного композитора, також дуже легка, повітряна. Я музикант за освітою, і емоції, які викликає музика, відіграють величезну роль у моїх творах. Я навіть витер пил зі своєї гітари, щоб трохи взяти участь, і знову відчути чарівні емоції від перебування перед мікрофоном! — Про музику до стрічки «Лети зі мною»

Клод Шаброль одного разу сказав мені, що вважає за краще знімати кожні два роки або навіть щороку, бо якщо витрачати на зйомки надто багато часу, ми робимо проєкти занадто священними, «прирікаємо себе на створення шедеврів». Але що справді має значення — то це створити твір, роботу. Я довго міркував про цю пораду, але тепер повністю поділяю цю думку.

Мої батьки були акторами, постійно гастролювали, і протягом 3–4 років мене виховувала моя бабуся, також акторка. Вона розповідала мені про свої фільми, Ґітрі, Карне, Паньоля... Я був дещо самотньою дитиною, але не думаю, що це було для мене проблемою, самотність стала своєрідним другом. Напевно, я шукав балансу в прослуховуванні музики, грі, читанні, перегляді багатьох фільмів.

На початку своїх проєктів я завжди витрачаю чимало часу на дослідження, пишу багато версій сценарію, і не надто переймаюся тим, скільки часу це забирає. Тому процес досить повільний.

Томас, розпещений і незрілий мажор, не може знайти своє місце в житті, і в кінцевому підсумку він покладається у своїх пошуках на молоду, знедолену дитину з інвалідністю. Наймудріша людина – завжди не та, про кого думаєш спочатку. Маркус вчиться жити зі своєю вадою, а Томас приходить до розуміння, що сам теж має ваду – емоційну. Це також історія про героя, не здатного вирватися з сімейної історії. Запросити на цю роль Віктора Бельмондо, онука видатного актора, не здається тривіальним вибором! — Про стрічку «Лети зі мною»

Я вважаю, що герої Маркуса і Томаса переживають самотність по-своєму. Маркус не може вести соціальне життя через свою інвалідність, а Томас страждає від дитячої травми, яку намагається приховати в порожніх стосунках. Цей фільм більше про самотність, ніж про інвалідність, але при цьому він легкий, має химерну атмосферу, без моралізаторства чи надмірного співчуття. — Про стрічку «Лети зі мною»