Лазарєва Тетяна Юріївна

Лазарєва Тетяна Юріївна (рос. Татьяна Юрьевна Лазарева; нар. 21 липня 1966, Новосибірськ, РРФСР) — російська телеведуча, комічна актриса і громадський діяч, член опікунської ради благодійного фонду «Творення», член Координаційної Ради російської опозиції.

Лазарєва Тетяна Юріївна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про себе та про сім'ю

Жінкам складно в гумористичному жанрі. Вони не люблять, коли над ними сміються. Вони створені, щоб ними захоплювалися.

Час нині такий - апатія повна. Сидиш і чекаєш. Нічого від тебе не залежить, нічого ти не можеш зробити.

Я малоосвічена людина, чесно. Якби у мене була освіта, була б диригентом естрадно-духового оркестру.

Діти у мене не геймери, пронесло. Я боюся дітей, які за годину гри на комп'ютері віддадуть все.

Я втомилася повторювати слово «влада».

Я страшенно волелюбна, і на цьому мене легко зловити. Коли мене починають в чомусь обмежувати, я одразу ж виходжу з себе.

У суперечці я слабка людина. Ніколи не буду нав'язувати і доводити свою точку зору. Але буду її дотримуватися.

У тебе завжди має бути право вислухати як мінімум дві точки зору.

Я не знаю, що буду робити далі. 47 років я працювала на своє ім'я. Тепер це ім'я так чи інакше працює на мене.

Марнославство і зірковість повинні закінчуватися на роботі. Коли я виходжу на знімальний майданчик, я дозволяю над собою жартувати і сміятися, але як тільки я виходжу з майданчика і йду в магазин купувати туалетний папір, я стаю вразливою, і мені не потрібна увага. Я звичайна людина, яка прийшла в магазин купити туалетний папір.

Я живу без конфесії, без страху смерті, без страху потрапити в пекло і без бажання потрапити в рай. Моя мотивація - встигнути зробити щось хороше. А для цього зовсім не потрібно бути ні знаменитим, ні віруючим, ні праведником, ні божевільним.

Всесвіт завжди мені підкладає якісь деревинки, коли я потопаю в навколишньому болоті.

Все збувається, якщо сильно мрієш.

Цитати про Україну

Те, що Україна - зовсім інша країна, я зрозуміла, коли з'явився Майдан. Але я не впевнена, що у нас би Майдан прокатив. Коли ми з Лігою виборців поїхали по Сибіру, ейфорія відразу злетіла. Різко не стало впевненості в тому, що зараз за тобою всі підуть і скажуть: «Нам потрібна справедливість, інша країна». Нічого цього там немає. Навпаки, всі кажуть: «Зупиніться, не каламутьте воду. Залиште все як є.»

Я безмежно вдячна всім тим, хто на Україні, як і раніше, розділяють Путіна та іншу Росію, Георгіївську стрічку і день Перемоги. День Перемоги у нас з Україною ще спільний. Стрічки вже немає. Як у вас на це вистачає мудрості і спокою, я вже не розумію. Але я за це вам мовчки вдячна. І вибачте мене. Я нічого не змогла зробити. Всі мої друзі і родичі, які живуть в Україні - вибачте. Мені дуже соромно за мою країну. І дуже страшно. За обидві наші. Дуже.