Карпович Лонгин (чернече ім'я — Леонтій; поч. 1580-х, Пінськ — жовтень 1620, Вільнюс) — ректор Віленської братської школи, єпископ Володимирський і Берестейський, проповідник, письменник, редактор.

Леонтій Карпович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
 
Титульна сторінка «Ляменту у світа вбогих на жалісне представлення Л. Карповича»

Із «Ляменту у світа вбогих на жалісне представлення Л. Карповича», 1620 р.

ред.
  •  

Повідають, що радість за смутками ходить,
А утіха й веселість печаль завжди родить...
Але сумнів наш розум у думці тримає,
Чи так завжди в усьому і з кожним буває[1]?

  •  

Там, де гарно, — всіх очі, де боляче руки.
Чи світ взяв одміну,
Що не знайдемо стежки із пущі густої,
Блуду, помислів хитрих? Чи жаль теє коїть[2]?

  •  

Джерело добротворне! Тебе не вчинити,
Добре все ти, як добрий, створив на сім світі[2].

  •  

З віків-бо прадавніх
Злії гинули швидко, а добрі літ славних
Зазнавали без ліку[2].

  •  

Як знаєш, самим земним хлібом
Жити люди не можуть, присмачок їм треба
Од науки твоєї — хлібів, що із неба[2].

  •  

Життя наше у світі комедії рівне,
Чи трагедії швидше печальній подібне[2].

  •  

Море судну погідним не часто буває,
Більше шторм його носить, вода заливає[2].

  •  

Хто жив довго та пусто, не давши нічого
Для добра, прожив мало, лиш був дуже много[2].

  •  

Хто розумний із ветхих руїн не тікає[2]?

  •  

Домовії роздори, ненависть терпіти
Од свойого своєму — близький кінець, діти!

  •  

Неплідному дереву в огні мук згоряти[2].

  •  

Для землі не бажайте позбутися неба[2]!

  •  

Тіло, світ, меч, диявол — то кара із неба.
Що життя це на нитці, помислити треба.
Чи живий твердо може стояти у світі,
Хто похвалиться гордо, що вміє він жити[3]?

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7