Леонтій Карпович

Карпович Лонгин (чернече ім'я — Леонтій; поч. 1580-х, Пінськ — жовтень 1620, Вільнюс) — ректор Віленської братської школи, єпископ Володимирський і Берестейський, проповідник, письменник, редактор.

Леонтій Карпович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Титульна сторінка «Ляменту у світа вбогих на жалісне представлення Л. Карповича»

Із «Ляменту у світа вбогих на жалісне представлення Л. Карповича», 1620 р.

Повідають, що радість за смутками ходить, А утіха й веселість печаль завжди родить... Але сумнів наш розум у думці тримає, Чи так завжди в усьому і з кожним буває?

Там, де гарно, — всіх очі, де боляче руки. Чи світ взяв одміну, Що не знайдемо стежки із пущі густої, Блуду, помислів хитрих? Чи жаль теє коїть?

Джерело добротворне! Тебе не вчинити, Добре все ти, як добрий, створив на сім світі.

З віків-бо прадавніх Злії гинули швидко, а добрі літ славних Зазнавали без ліку.

Як знаєш, самим земним хлібом Жити люди не можуть, присмачок їм треба Од науки твоєї — хлібів, що із неба.

Життя наше у світі комедії рівне, Чи трагедії швидше печальній подібне.

Море судну погідним не часто буває, Більше шторм його носить, вода заливає.

Хто жив довго та пусто, не давши нічого Для добра, прожив мало, лиш був дуже много.

Хто розумний із ветхих руїн не тікає?

Домовії роздори, ненависть терпіти Од свойого своєму — близький кінець, діти!

Неплідному дереву в огні мук згоряти.

Для землі не бажайте позбутися неба!

Тіло, світ, меч, диявол — то кара із неба. Що життя це на нитці, помислити треба. Чи живий твердо може стояти у світі, Хто похвалиться гордо, що вміє він жити?

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7