Липа Юрій Іванович
Ю́рій Іва́нович Ли́па (*5 травня 1900 — †20 серпня 1944) — громадський діяч, письменник, поет, публіцист, автор української геополітичної концепції, ідеолог українського націоналізму.
| Юрій Липа | |
| |
| Портрет Юрія Липи в молоді роки | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цей термін має також інші значення. Див. Липа (значення)
Цитати
ред.Народився 1891 року. Скінчивши 1911 року Київську I гімназію, вступив до Київського університету на романо-германський відділ історично-філологічного факультету. Осени 1914 року у зв'язку з війною мусів залишити вище школу, бо як людина німецької національности був царським урядом висланий до архангельського краю[2]. |
1919 року, повернувшись до Києва, мав змогу знов уступити до переформованого університету. Протягом 1919 і 1920 року здавав свої останні іспити. 1920 року, виїхавши з Києва, протягом двох років працював у Баришівському соціально-економічному технікумі, викладаючи мови німецьку, французьку та курс всесвітнього письменства. 1922 р. повернувся до Києва і весною 1923 р. взяв диплом про закінчення вищої освіти. З 1922 по 1924 рік працював у I трудшколі та залізничній профшколі, викладаючи німецьку та вкраїнську мову. З 1923 року працюю в кооперативній профшколі; деякий час викладав німецьку мову в консерваторії, а з осени 1924 р. працюю також у КПІ, викладаючи німецьку мову на двох факультетах. Першу друковану працю випустив 1915 року, а з 1923 року працюю літературно по вкраїнських журналах та різних видавництвах[2]. |
У попередні роки цікавився питаннями ісландської літератури та шекспірологією. Особливу увагу звернув на вивчення історії англійської мови, простудіювавши праці Kaluz’а та староанглійську поему «Беовульф», даючи деякі спроби перекладів з неї. |
З поезії
ред.- Ось лиця всіх до Тебе, Боже,
Звертаються в молитві й ждуть;
Ти вивів нас на роздорожжя,
Щоб ми пізнали праву путь.
- («В покорі просять покоління...» // Поезія. — С. 15)
- Все буде відомо — даремно ховаєш нужденність
Бажань похітливих, думок без сумління і стра́хи.
Все станеться явним, — даремно втікаєш від себе
У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.
- (Простовіч // Поезія. — С. 19)
- Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі, —
В одній хвилині з'явиться тобі
Твоє призначення і зміст.
- (Призначення // Поезія. — С. 21)
- Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
І тьма — густіша. Боже, в далечінь
Відходять бла́га й сили помічні, —
Безпомічному поможи мені!
- (І прийде час // Поезія. — С. 24)
- Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.
- (До панни Є. К. // Поезія. — С. 87)
- Спалитися в безупиннім
Життю, що в іскрах пливе,
В неопалимій купині,
Що родить вічно нове.
- (Три брати // Поезія. — С. 91)
З прози
ред.- Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть тобі різні вольності, і одного тобі не дадуть — право самостійно володіти твоєю землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе не твоєю, а московською мовою.
- Щоб мати авторитет — треба мати силу!
- Українські герої — це висловники туги і праці багатьох поколінь.
- Будь приготовлений до власної історії!
- Найвищий вислів влади — це отаман, коли ж він є й господарем душ, — це батько.
- Злу акцію ще можна скерувати на добре, брак акції дасть тільки зле.
- Ми — нація, сузір'я мільйонів, ми — серце воль, ми — буйна кузня сили.
- Добре виконувати та добре наказувати — однаково важне в обличчі справи. Хто не вміє одного — не вміє й другого.
- Це ж така нормальна річ — визначати свій край за середину світу.
- Свій світ — мірило, критерій для інших світів.
- Одиниця тоді лишень чогось варта, коли висловлює хоч трохи духу своєї збірноти.
- Власна раса є джерелом, і мірилом, і правом.
- Ви чуєте ці кулі, це народ промовляє.
- Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
- Для українців найголовніший меридіан світу — це той, що проходить через Україну.
- Кожен народ складається із щоденних виявів активності і мовчазності.
- Нема ніяких так званих об'єктивних перешкод до вивищення і утвердження нового великого народу, який мав поразку.
- Вся історія людства — це боротьба держав віри з державами сумніву — в ім'я перемоги віри.
- Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?
- Власний терен, власна місія і почування нехіті до чужих — ось що є найважливіше в окресленні слова «нація».
- Призначення України є тільки в ній самій, її доля є в її людях.
- В обличчі Держави людина має таку вартість, яку має ідея, висловлена в ній.
- Мало мати догідні путі, ще треба мати відповідний характер, щоб використати ті путі.
- Зв'язок з минулим є підставою віри в будуччину і запорукою перемоги будівничих ідеалу національного.
- Єдина доцільна дорога для української одиниці до висловлення себе й розвою є лишень в українській духовності.
- Тільки віра вища
- І чеснота в будові
- Вирве душу з грища
- І правду — з крові.
- Чин хвалить не людина.
- Там, де є українці, там завжди є мистецтво.
- Історія нашого духу і крові — то історія наших провідників, нашої еліти.
- Хто може дати право українцям? Воно в них самих.
- Безнадійним є бунт одиниці, що не хоче прийняти расових традицій.
- Коли тепер існує втеча від України, то вона має характер втечі в хаос, в істерію одиниць.
- Велика ціль — річ більша від людини.
- Каже кров: з'єднаю! Каже любов: пробачу! Каже віра: веду!
- В серці кожного українця повинна бути його почуттєва Україна, заселена постатями і почуваннями.
- Все, що рідне, то — рідне, вороже — ворожим зостане, йди без вагань і без схибу і вдар там, де треба.
- Большевизм не розпочав нічого, чого б не провадив або не пробував впровадити царизм.
- Єсть тільки довічна боротьба за власне «я» і «Я» моєї раси…
- Слинна перспектива — «з ворогом по правді жить».
- Ім'я будуччини — чин, хто спинився — той служить тьмі, хто в поході — звитяжить він.
- А що ж є більше понад віру?
- Пам'ятай, коли треба, шапку здійми, коли треба, дукатом дзенькни, а коли, то й на шаблю гостру зоприся.
- Найсолодшою смертю є смерть за Отчизну. Вона ж дає зміст життя.
- Доцільне господарювання кров'ю — це є перша прикмета державності…
- Людину визволити — велика річ, нарід — свята!
- Втеча від суспільного життя — це зменшення себе.
- Місія письменника в суспільстві — провідництво.
- Все є доцільне, що служить силі українського організму.
- Тільки доцільність фізичного збереження раси може бути підставою розуміння державності.
- Мова ніколи не створиться бюрократією.
- Погляд зсередини свого національного «Я» — це єдиний шлях, яким можна вискочити з провінційності.
- Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви, як столиці російської наддержави.
- Сила є аргументом, але змістом України є справедливість.
- Шукай у власних глибинах.
- Вигнанцем може себе почувати українець і в самім осередку України.
- Провідник — це той, хто узнає в кожному зі своїх підвладних «дитину», «сина».
- Брат ворога — не брат є козакові.
- Найважливіші здобутки людства зростали й зростатимуть в українській расі.
- Одне святе є в світі — кров людей хоробрих,
- Одні живуть могили — вірних Батьківщині!
Ця "свідомість роду", це відчуття власної раси дозволить ще не раз перепровадити масову мобілізацію тої чи іншої групи української збірноти. |
|||||
| — Призначення України |
Серед цих мертвих людей і мертвої тиші в духовності може зродитися найжагучіше прагнення повного життя як не для себе, то хоч для власного краю. Власне, при такому відчутті зродилася найглибша свідомість України як цілости, найсуттєвіші генеральні ідеї. |
|||||
| — Призначення України |
Примітки
ред.- ↑ Датується за штемпелем на конверті
- ↑ а б Автобіографії, 2015, с. 65
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 66
Джерела
ред.- Липа, Юрій. Поезія / Уклав Євген Маланюк. — Торонто: Гомін України, MCMLXVII. — 292 с.
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Юрій Липа. Призначення України. — Львів: Просвіта, 1992. — 270 с. — ISBN 5-7707-0631-7
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3
