Литвиненко Таїсія Йосипівна
Таїсія Йосипівна Литвиненко (10 лютого 1935, Погреби, Київська область, Українська СРР) — артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Народна артистка Української РСР (1988).
| Литвиненко Таїсія Йосипівна | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.«Виявляється, що моя родина прийшла із Литви, тому ми — Литвиненки і блакитноокі. То тільки я зеленоока. Мій молодший брат Володя народився блакитнооким з білим волоссячком (я тоді була на І курсі інституту). Дід стояв над ним і казав: «Хоч один народився справжнім Литвиненком». Виявляється, ще у ХІV столітті литовський князь Василь приїхав до Чернігова і заснував наше село Погреби. У нашого села навіть був прапор і герб. Дід Кирило розповідав, що його велику родину постійно розкуркулювали, бо вони були дуже працелюбні, а тому й мали статки. Мого тата з дитинства називали Йосипом Кириловичем і на «ви». |
«Так мене назвав тато. Він навчався у Вінницькому зооветеринарному інституті і якось вилікував монастирську корову. У тому монастирі була ігуменя Таїсія, яка й покликала мого батька до хворої корови. Коли ігуменя дякувала йому, тато сказав, що поспішає додому, бо в нього народилася дочка. Ігуменя й каже: «Назвіть її Таїсія — це дуже благородне ім’я». Тато так і зробив. А коли я знялася у фільмі «Назар Стодоля», мене усі почали називати Галею.». — про своє власне ім'я в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року) |
«Я тоді уже працювала у Запорізькому театрі, але приїхала до Києва, бо треба було лікувати сина Юрка, який захворів. На вулиці мене зустрів Віктор Іванов, який саме починав зйомки цього фільму, і накинувся із питаннями, куди я пропала, адже він мене всюди шукав. Сказав, аби я обрала собі будь-яку роль у майбутньому фільмі «За двома зайцями», навіть роль Проні Прокопівни. Я сказала: «Хочу Химку!». Мені, до слова, ніхто не вірив, що Іванов пропонував мені роль Проні, аж поки не вийшли спогади Маргарити Криніциної, яка зіграла цю роль, де вона згадувала і процес зйомок, і те, як її ображав режисер, адже не хотів її знімати. Ми з Наталею Наум, яка зіграла Галю, були ще молодими, а Криніциній було уже далеко за 30, а мали б бути усі однолітки по сценарію.». — про те, як ви потрапили до фільму «За двома зайцями» в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року) |
«Сумський — це взагалі цікава історія. Він мені завжди сниться у день або переддень своєї смерті. А у ніч, коли він помирав, мені приснилося, що я пишу листа його дружині Галі Опанасенко і прошу, аби вона не ревнувала мене до Сумського, адже ми не мали дуже близьких стосунків. У нас з ним був великий духовний зв’язок. Він мені сподобався, коли на одному вечорі в інституті співав пісню на музику Шуберта. У нас зі Славою в інституті були дуже чисті платонічні стосунки, ми навіть не цілувалися, але ходили разом у театри, на концерти у філармонію. Він писав мені листи, записки і називав мене «моя тайна»… Але сталося так, що він одружився із Галею Опанасенко. Я навіть іноді жартую, коли зустрічаюся з Наталею і Олею Сумськими, що вони могли б бути моїми доньками… Я ж вийшла заміж за Володю Ткаченка». — про романтичні стосунки з актором В’ячеславом Сумським (батьком Наталі та Ольги Сумських) в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року) |
«Чоловіка собі треба виховати. І тільки ласкою. Навіть двоє моїх синів, які дуже різні за характерами, але їх єднає одна спільна риса — доброта, бо бачили тільки добре й лагідне ставлення до себе. У стосунках з чоловіками потрібно підключати розум, а не лише слухатися серця. Треба розуміти, що чоловікові треба. Часто уступати йому, щоб потім вилізти на шию. |
Примітки
ред.
