Лю́двіг ван Бетхо́вен (Людвіг ван Бетовен, нім. Ludwig van Beethoven; 1770 — 1827) — німецький композитор.
|
Велике мистецтво не повинно себе поганити, звертаючись до неморальних сюжетів.[2]
|
|
|
|
|
|
Кожний справжній музичний твір має ідею.[3]
|
|
|
|
|
|
Музика — народна потреба.[4]
|
|
|
|
|
|
Музика має кресати вогонь із душі людської.[6]
|
|
|
|
|
|
Музика — це одкровення вище, ніж мудрість і філософія.[7]
|
|
|
|
|
|
Справжній митець позбавлений пихи, він надто добре розуміє, що мистецтво безмежне.[8]
|
|
|
|
|
|
Чим більшого успіху досягаєш у мистецтві, тим менше тебе задовольняють попередні твори.[9]
|
|
|
|
|
|
Істинний митець… ніколи не задоволений собою й намагається йти щораз далі.[10]
|
|
|
|
|
|
Мистецтво об'єднує всіх, але наскільки тісно об'єднує воно справжніх митців![11]
|
|
|
|
|
Про Бетховена
ред.
|
Бетховен є не тільки одним із найвидатніших, а одним і найбільш революційних, найбільш бунтарських митців, які коли-небудь жили.[12]
|
|
|
|
|
|
|
— Зденек Неєдли
|
- Бетховен був найвиразнішим символом своєї епохи.
- — Кароль Шимановський
- — Бернард Шоу
- Мендельсон, — його музика прекрасна, але це все — як усе. А треба говорити своє. Бетховен — я його не люблю, — але він так вмів.
- — Лев Толстой
- Ніхто не примушував мене плакати тремтіти від захоплення так, як Моцарт. Бетховен теж примушував мене тремтіти. Але радше від чогось на подобі страху та одноманістости.
- — Петро Чайковський
- Бетховен абсолютно змінив значення музики, він підносив її на таку висоту, на якій вона ще ніколи не була. Музика ставала великою і серйозною справою у житті людини.
- — Володимир Стасов
|
Незрозуміло, чи це говорить Гомер, Гердер, Кант, Шиллер чи власне Бетховен. Складається враження, що одна рука створила ці акорди, бо все загалом творить єдину гармонічну основу. Ця людина, рідною мовою якої було не слово, а звук, часто запозичує свої вирази в інших; однак він завжди бере від них те, що вже виносив сам. Можна заприсягнутися, що деякі з цих думок, при цьому найяскравіші, він викував сам, вони мають відбиток його індивідуальності. Те, що в цитованих письменників було лише благородною фразою, загальновідомою та абстрактною істиною, наливається життям і кров'ю, тремтить під пером Бетховена. — про маргіналії (примітки на полях) Бетховена
|
|
|
|
|
|
|
— Ромен Роллан[14] |
Примітки
ред.
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 23
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 23
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 27
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 30
- ↑ Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969. — С. 33.
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 44
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 44
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 68
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 68
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 68
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 68
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 99
- ↑ О музыке и музыкантах, с. 125
- ↑ Кулябко Е. С. Судьба библиотеки и архива Ломоносова. / Е.С. Кулябко, Е. Б. Бешенковский. — Л.: Наука, 1975. — С. 133
- Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969.
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі