Людина біжить над прірвою

«Людина біжить над прірвою» — роман, що написаний українським письменником Іваном Багряним та вперше випущений 1949 року.

ЦитатиРедагувати

  •  

…оті з малими іменами й великою, як усесвіт, душею й пломеніючою любов'ю в ній.

  •  

Вони шукали рятунку в загибелі ближнього, в зненависті — в тому, в чому рятунку ніколи не було й ніколи не буде.

  •  

І дивно — люди цьому зраділи. Так, зраділи й раділи. Але, зрештою, нічого дивного в цьому не було. Це був звичайний вияв страшного людського егоїзму: летячи в провалля самому, радіти, бачучи, що ти не сам, а що з тобою летять і тисячі інших — чим більше, тим краще! Добре, що туди пре цілий світ! Коли вже гинути — так з музикою й усім разом!..

  •  

Є щось, що не може вмерти навіть на війні.

ДжерелаРедагувати

  • Іван Багряний. Людина біжить над прірвою. Передмова: В. Гришко. Новий Ульм; Нью-Йорк: Україна, 1965. 331 стор.