Лінас Антанас Лінкявічюс

Лінас Антанас Лінкявічюс (лит. Linas Antanas Linkevičius; нар. 6 січня 1961, Вільнюс) — литовський державний діяч, журналіст, дипломат, міністр закордонних справ Литовської Республіки (2012—2020). Двічі обіймав посаду Міністра оборони Литви. Один із провідних лобістів України у Європейському Союзі.

Лінас Лінкявічюс

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Дехто вважає, і це також цинічно, що треба чекати і спостерігати зі сторони, як Кремль поступово занепадатиме в цій війні на виснаження. Це зручно, якщо не думати про ціну. Але чи правильно це з моральної точки зору? На жаль, дехто волів би бути обережним і почекати, поки все вирішиться без втручання. Тому ми повинні працювати і переконувати, що це не той шлях, яким треба йти.

Є люди, які все ще вірять, що після закінчення війни вони будуть готові розмовляти з Путіним. Такі люди вважають, що канали комунікації з Росією мають бути збережені. Вони згодні з тим, що Україна має перемогти. Але коли ми говоримо: «Слухайте, якщо ви погоджуєтеся з тим, що Україна має перемогти, то ви повинні визнати, що Росія має програти». Однак, за їхньою логікою, якщо й програти, то «не дуже сильно»...

З Росією дипломатія не спрацює, адже це не правова держава. Це країна злочинної поведінки, тож поводитися з нею треба інакше.

Коли я згадую литовський досвід вступу до НАТО, то він виглядає не дуже оптимістично. У процесі вступу Литви до Альянсу я обіймав різні посади – був і міністром оборони, і послом Литви при НАТО. Нинішні союзники тоді у приватних розмовах говорили мені, що ми ніколи не будемо членом НАТО.

Мрія Путіна залишитися в історії як видатний лідер Росії зруйнована повністю. Це також є для нього психологічною катастрофою. Він може переконувати себе, що зробив щось добре для Росії, але в реальності все відбувається навпаки, – дії Путіна завдали шкоди їй самій. Якщо Петро І прорубав вікно в Європу, то Путін це вікно закрив і, так би мовити, забетонував. Тож те, що він зробив, дійсно жахливо – його «добрі» імперські наміри привели Росію до великої катастрофи.

Напевно, більшість росіян удає, що те, що відбувається, не має до них ніякого відношення, мовляв, не чіпайте мене, я просто буду дивитися телевізор, а якщо щось і станеться, то не з моєю родиною. Але прийде час, і вони відчують, що це має відношення до їхньої родини. Тому відповіді на запитання «коли», я не знаю. Будемо сподіватися, що раніше, ніж пізніше, і будемо допомагати їм зрозуміти це краще раніше, ніж пізніше.

Ніхто не знає, що буде насправді. Але я вважаю, що ті, хто прийде на зміну Путіну, точно не будуть демократами. Можливо, вони будуть більшими реалістами з точки зору можливостей, адже Росія не здатна на те, що вони зараз намагаються захопити або освоїти, і цим сама собі створює проблеми.

У військовому плані ваша країна єдина, яка має досвід на полі бою і показала свої спроможності не в теорії, а на практиці. Вони настільки значні, що змусили повірити в це навіть скептиків. Однак питання не лише в армії. Поки війна триває, вирішити питання вступу України до Альянсу буде нелегко.

Чи можу я допустити розпад Росії? Звичайно, це можливо, адже ми побачили, що керівництво Кремля не контролює ситуацію не тільки в армії, але й в країні.

Якби ми формували очікування, то Україна вже була б у НАТО, тому що ми це підтримуємо, як і більшість наших колег. Але для вступу потрібен консенсус країн, а його досягнення вимагає часу. Тому не можна гарантувати, що результат буде задовільним для вас, і для нас.

Якщо росіяни хочуть повернутися до цивілізованого світу, їм потрібно щось змінити. Вони удають, що можна дружити з усім світом, окрім Європи, і що вони без неї проживуть. Це нісенітниця. Всім відомо, що діти росіян навчаються в Європі, вони мають там нерухомість, тож для них нинішні санкції – це теж великий удар. Ті з них, хто звик до нормального комфортного життя, тепер не мають перспективи, і це теж одна з причин, що мають бути якісь зміни. За рахунок чого – знову ж таки, це питання відкрите.

Я також періодично повторюю, що наше завдання – допомогти Україні перемогти. Перемогою України буде очищення території від Росії, а взяти Москву – це завдання росіян. Це моя точка зору, незалежно від того, як вони це зроблять: чи це буде розпад Росії, чи щось інше, наприклад, революція.