Малкольм Макдавелл
Малколм Макдавел (англ. Malcolm McDowell; ім'я при народженні — Малколм Джон Тейлор (англ. Malcolm John Taylor), нар. 13 червня 1943, Лідс[1], Велика Британія) — англійський актор театру та кіно.
| Малколм Макдавел | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Впевненість, звісно, може з'явитися як наслідок того, що ти робиш багато-багато років. Або ти її маєш як молодий хвацький чоловік. На мою думку, це дуже важлива складова акторської майстерности чи будь-якого типу гри. Це віра, що тобі це під силу[2]. |
Грати Евіленка було в моїй кар'єрі чимось особливим, не подібним ні на що інше, тому що треба було грати таку потвору i передавати її емоційний світ. Відтак я більше зосередився на фізичних аспектах ролі. Раз я опанував фізичні аспекти – його ходу, манеру рухатися, все інше стало на свої місця[2]. |
Давид Ґрієко – це одна із найталановитіших людей, з якими я працював. Він блискучий письменник і неймовірний режисер. Я готовий все зробити щоб лишень знову працювати з ним[2]. — про режисера стрічки «Евіленко» |
Є багато справді добрих, чудових акторів, і не має значення, яким шляхом вони доходять до відтворення образу, якщо це відтворення їм вдається. Це все, що справді важить – тобто чистої води акторська гра. По суті справи я не знав, що робив. Я не застосовував ніяких трюків, нічого особливого. Я просто був[2]. |
Мені нема чого скаржитися на ролі, які я грав. Існують ролі, які мені б хотілося зробити за можливости, але не можна сказати, що я тільки тим і займаюся, що думаю, як мені дуже хочеться заграти їх. Як людина прагматична i знаю, що швидше всього цього не станеться. Тому, я справді не переймаюся. Інакше я б лише переживав. Який сенс[2]? |
Не можна зіграти роль, не вивчивши слів. Це академічно. Відтак більша частина часу в мене йде на те, щоб вивчити роль. Я повторюю її, як той папуга, повторюю і знову повторюю[2]. |
Не скажу, що це велике майбутнє, aле вважаю, що надзвичайно важливо, щоб такі країни, як Україна, Велика Британія, чи кожна інша мали свою національну кінематографію. Бо вона дійсно виявляє ідентичність кожної країни геть краще, ніж це може зробити якийсь голівудський фільм, дія якого відбувається у цій країні, і який лише ковзнеться по поверхні цієї країни. Taк скажімо фільм про Джеймза Бонда у Лондоні не покаже вам справжнього Лондона. Те що там буде, не матиме нічого спільного ні з Лондоном, ні з чимось іншим[2]. |
У наші дні зняти фільм – це лише половина справи. Інша половина – це вміти його продати[2]. |
Я дуже покладався на власні інстинкти. І мої інстинкти підказували мені, що робити. Я дослухався до них і діяв відповідно. Це мої інстинкти підказали мені створити епізод із піснею «Я співаю під дощем» (I’m Singing in the Rain). Це була імпровізація, яка спала мені на думку. Цілий шматок фільму («Механічний помаранч») був імпровізацією. I К'юбрикові це сподобалося[2]. |
Я ніколи не знаю, що саме буде при кінці. Звісно, ви рухаєтеся у якомусь загально окресленому напрямку. Тоді ви починаєте розбивати роль на сцени, тоді на моменти, і тоді ви зосереджуєтеся на них. Ви не знаєте до кінця, у який ланцюжок все це вишикується. У додаток, ви повинні цілковитo гармоніювати із режисером[2]. |
Я ніколи, ні за яких обставин не хочу думати під час якоїсь сцени: «Ой, що там далі?» або «Як влучно написано» або «Я знаю, що казати тепер». Тому слова мають виринати із підсвідомого. Я – актор дуже високої технічної підготовки, який покладається цілком і повністю на інстинкт[2]. |
Примітки
ред.
