Маргарет Макміллан

Маргарет Макміллан(нар. 23 грудня 1943 року, Торонто) — канадська письменниця, історикиня, що спеціалізується на дослідженні воєн.

Маргарет Макміллан
Margaret MacMillan.jpg
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про війну рф та УкраїниРедагувати

  •  

Думаю, що війна вимагає серйозної підготовки. Я досить вузько розумію війну як організоване насильство проти іншої організованої групи. Я думаю, що люди воюють тому що вони хочуть чогось. Жадібність, яку можна бачити у Путіна - він хоче Україну. Воювати також ідуть через страх. Українці ж пішли на війну, бо не мають вибору. Є і ідеологічне забарвлення, яке часто переплітається з іншими причинами.[1]

  •  

Гадаю, що Путін, безперечно, мотивований якоюсь дивною формою російського націоналізму… В такій автократії, як Росія, Путін має, я б не сказала, що повний контроль, але контролює всі державні інститути: спецслужби, силовиків, а Дума - це лише штамп. Маю на увазі, що все це нічого не варто, а рішення виходять від нього, я гадаю. Я справді думаю, що це війна Путіна. Так само, як я думаю, що Друга світова війна в Європі була війною Гітлера[1]

  •  

Засоби пропаганди змінюються разом зі змінами технологій. У Першій світовій війні обидві сторони скидали одне на одного листівки з літака тому що таким був шлях до іншої сторони. Під час Другої світової війни, щоб "достукатися" до іншої сторони, використовували радіомовлення. І тепер соціальні мережі стали засобом для спроб послабити ворога та згуртувати власний народ.[1]

  •  

Я думаю, українці без зусиль виграли інформаційну війну. І цьому наративу вірять, думаю, вірять навіть у Росії. Наприклад, українці вміло використали полонених військових, які говорили зі своїми матерями. Або за допомогою Facebook показали російським родинам, що їхні сини живі-здорові. [1]

  •  

Російський наратив стає дедалі божевільнішим, якщо можна так сказати. Я маю на увазі заяви, що при владі в Україні наркомани. Що Росія вторглася, щоб не дати Україні отримати ядерну зброю. Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї в 1990-х роках. Мені здається, що це не дуже ефективно, чи не так?[2]

Цитати про уроки історіїРедагувати

  •  

На Заході також не врахували моральний дух українців, які об'єдналися як, можливо, навіть самі не очікували. Ще одна помилка − західні лідери надто довго вважали, що можуть мати з Путіним справу. Одного разу я чула його виступ у Торонто. Всі казали тоді: він звучить переконливо, він хоче працювати із Заходом. [3]

  •  

Те ж саме було перед Першою світовою війною – європейські держави могли б зробити більше, щоб спробувати заспокоїти одна одну. А перед Другою світовою навпаки – демократії надто довго намагалися заспокоїти Гітлера, Муссоліні та японських мілітаристів. Я думаю, багато факторів зійшлися в 2014-му. На Заході було немало тих, хто з розумінням сприйняв аргумент Путіна, що Крим історично був частиною Росії. Сполучені Штати не були готові до війни. Вони мали проблеми в Іраку й Афганістані та сподівалися співпрацювати з Росією, щоб спробувати вирішити ці проблеми. На Заході було занепокоєння щодо нового уряду в Україні після Майдану, з приводу корупції. [3]

  •  

Важливо знати історію − зокрема й для того, щоб ви могли кинути виклик стереотипам. Можна без кінця повертатися до того, що відбувалося в VII столітті і ламати з цього приводу списи, але я вважаю, що насправді важливо те, що відбувається зараз.[3]

  •  

Якщо історія здатна чомусь навчити, один із її уроків − ви повинні розуміти якомога більше про тих, з ким маєте справу. [3]

  •  

Інший урок − якщо ви вступаєте у війну, ви повинні мати певні цілі і знати, як з неї вийти. А цього в Путіна немає. Його цілі постійно змінюються, а його пропозиції щодо переговорів є абсолютно нереалістичними.[3]

Цитати про жінокРедагувати

  •  

Щодо припущень на рахунок того, що жінки менш войовничі, ми не маємо достатньо доказів цього. Катерина Велика вела війну дуже-дуже успішно. Марія Терезія з Австрії розв'язала війну. Маргарет Тетчер відповіла на аргентинську агресію на Фолклендських островах. Думаю, що жінки на керівних посадах поводитимуться так само, як чоловіки, і робитимуть те, що, на їхню думку, сприятиме інтересам власних країн.[3]

Цитати із книги «Війна, яка покінчила зі світом. Хто і чому розв'язав Першу світову»Редагувати

  •  

Ми досі живемо в тіні Першої світової війни – як щодо матеріальних наслідків, так і щодо наших уявлень про життя. У землі досі поховані тонни боєприпасів, і час від часу якийсь невдалий бельгійський фермер поповнює список втрат протистояння, що давно закінчилося.[4]

  •  

Учасники протистояння, їхні ідеали, забобони, конфлікти та особливості владних структур – усе це, звісно, ​​має значення. Але все одно чималий внесок зробили і конкретні особи, які в результаті змогли розв'язати війну, хоча так само могли б і запобігти її.[4]

  •  

Мало що в історії справді неминуче. Європа в 1914 р. не повинна була воювати - військового протистояння можна було уникнути аж до того вирішального моменту 4 серпня, коли британський уряд нарешті вирішив взяти в ньому участь.[4]

  •  

Наука та техніка, які у ХІХ ст. принесли так багато користі людству, також породили нові жахливі види зброї. Суперництво держав підживлювало гонку озброєнь, яке, у свою чергу, підривало у своїх учасників почуття безпеки і тим самим вливало нові сили.[4]

  •  

В тих обставинах, коли у держави не залишалося інших засобів для досягнення своєї мети, війна все ще розглядалася як відповідний засіб.[4]

  •  

Уряди виявляли, що недостатньо просто забезпечувати безпеку населення. Частково справа була в тому, щоб не допустити розвитку соціальних конфліктів – але також і в тому, що здоровіша і освіченіша робоча сила краще служила інтересам як економіки, так і збройних сил.[4]

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати