Мелетій Смотрицький

Мелетій Смотрицький (світське ім'я: Максим Герасимович; 1577—1633) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор книги «Граматика слов'янськая» (Ґраматіка словенская, 1619), що систематизувала церковнослов'янську мову, і де було вперше введено букву ґ.

Мелетій Смотрицький

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Видання «Граматики слов'янської» 1721 року

Цитати

Із книги «Тренос» 1610 р.

Чого має очікувати для себе той, котрий вигострив язика свого, як бритву, отруту гадючу на цнотливих виливаючи?

Сумління чисте, невинність їхня, з правдою злучена, доброї їм надії надає.

Хіба коли правда оголошувала себе фальшем і брехнею? Швидше, справді, вогонь із водою і темрява із світлом, аніж ті дві протилежні речі поєднатися можуть.

Перед тим гарна і багата, тепер — зогиджена й убога.

Діток родила і виховала — а вони мене виреклися і стали самі упадком.

Таких я в теперішніх часах потребую синів, котрі б, не оглядаючись нітрохи на особи, ганьбили б Бога огудників і, звернувши поважне лице своє до рідної братії, сміливо карали їх за непорядне життя.

Не подобає нам бути тільки іменем пастирями, а в речі самій — хижаками, провадячи самим лихе життя і дозволяючи непорядно жити тим, що нам доручені.

А що чините таємно, не кажіть: «Хто ж нас бачить?» — бо Отець наш небесний все бачить і все, що хоче, зробить.

Краще заправду було б їм не родитись, ніж, народившись, вічну погибіль у спадщину дістати.

О нещасливе стадо! Чи може бути пастирем і вчителем той, котрий сам ніколи не вчився?

Горе і вам, що продаєте, і вам, що купуєте дар Святого Духа! Срібло ваше буде вам на згубу.

Проклят усякий, хто відкриває на ганьбу наготу матері своєї!

Вгамуйте сердечні зітхання конаючої матері вашої, утріть заплакані очі родительки своєї, аби ненароком криваві її сльози на вас не впали. Глядіть, щоб плач матері вашої не погубив вас.

Синівською безбожністю є до батьків непоштивість. А материнське прокляття синам є погибеллю. Розсудливий син враз, мудре слово почувши, похваляє його і сприймає.

Якщо ви од вітця вашого і од матері вашої відступились, то і від вас усі відступляться і на вічне забуття в непам’ять вас увергнуть.

Не прикладай гріха до гріха, але добром добро спомагайте.

Візьмуся за науку охочіш, ніж за срібло. Шануй мудрість, а не золото.

Очисти серце, щоб прийняти мудрість, котра у підступну душу не входить.

Одкрийте сердечні очі ваші і пізнайте самих себе, пізнайте родителя й родительку ваших, усвідомте, в чиїм і якім домі ви народилися.

О ганьбо! За всі інші зганьблення гірша! Славу, без якої життя людське не життя, в неславу обернену бачити і мовчати?

Інші цитати

• Для землі не бажайте позбутися неба.
• Неплідному дереву в огні мук згоряти.
• Хто жив довго та пусто, не давши нічого,

Для добра прожив мало, лиш був дуже много.

• Синівською безбожністю є до батьків непоштивість.
• Шануй мудрість, а не золото.
• Хто розумний із ветхих руїн не тікає?
• Утіха й веселість печаль завжди родять.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7