Мирослав Латик

Мирослав Латик (1980, Болехів) — український кінорежисер.

Мирослав Латик

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Головний герой абсолютно вигаданий, але було дуже чітке розуміння, яким він має бути. Я був знайомим з Василем Кухарським до зйомок, ми дружимо, він зараз воює. Вася ідеально підійшов на роль: сам по собі він трішки брутальний, експресивний, але не пафосний, дуже цікавий. А ще він фактурний, ніс перебитий – ось прям ідеальне попадання в образ. Щоб зберегти цей характер у зовнішньому вигляді героя, ми довго терли прекрасний костюм від Наталії Скаржепи в бетономішалці, шкіряну куртку перетирали, псували, різали. — Про головного героя стрічки «Максим Оса: золото Песиголовця»

Майже 10 років пройшло з моменту прийняття рішення знімати фільм по коміксу Баранька до виходу стрічки на екрани. Я не був залучений на самому початку цього процесу, фільм знімали абсолютно інші люди і якусь частину матеріалу було відзнято. Я прийшов у проєкт у 2019-му після того, як Іван Сауткін відмовився від продовження своєї роботи у проєкті. — Про залучення до проєкту «Максим Оса: золото Песиголовця»

Максим Оса розбирається в європейській музиці, грає на лютні, читає польською. Він точно брав участь у європейських війнах у своїй передісторії – це закладено в персонажа. йшов такий Ми відмовилися від радянських наративів про козаків в атласних шароварах. Для мене було важливо показати головного героя європейським. — Про головного героя стрічки «Максим Оса: золото Песиголовця»

Мені особисто дуже хотілося більше, але, але, але... кількість грошей впливала на наше життя. За візуальні ефекти найбільше був відповідальний Тарас Підгребняк, але були ще хлопці, які робили 3D графіку. — Про реалізацію проєкту «Максим Оса: золото Песиголовця»

Мені подобалося писати сценарій, тому що це чиста творчість. Ти просто пишеш, створюєш світ, героя і це напевно найцікавіше. Складніше бути режисером, тому що весь час впираєшся у дуже обмежений таймінг і ось цей світ, який є в голові і на папері, намагаєшся відтворити в тих умовах, які пропонує реальність. На майданчику ти вже залежиш не від себе. Це колективна творчість, яка включає багато процесів. І той самий бюджет дуже впливає на те, що хочеться і те, що можеш. А ось монтаж я люблю, тому що ти вже маєш світ в кінопросторі, і тепер просто створюєш наратив, корелюєш ті ідеї, які змінили реальність, з тим, що хотів сказати. — Про роботу над проєктом «Максим Оса: золото Песиголовця»

Ми сильно відійшли від коміксу. У нас залишилося ім’я Максим Оса, деякі імена персонажів та загальний твіст на тему зниклого золота. Жанрово залишився історичний детектив, але замість легкої комедійної історії ми перемістили його в нуарний світ. Власне коли ми вирішили писати свій сценарій, було накидано близько 12 сюжетних варіантів розвитку подій. — Про те, як саме змінився оригінальний сценарій фільму «Максим Оса: золото Песиголовця»

Ми точно знали, що це детективна історія, але величезну ставку робили на персонажа. Я точно хотів зробити брутального, складного головного героя, який не зобов’язаний бути симпатичним. — Про жанр стрічки «Максим Оса: золото Песиголовця»

Музика вся написана, багато було reference. Є хіп-хоп, але фактично це все від Максима Ячменяіде. Єдине, що ми використали декілька народних пісень, і є така пряма відсилка до «Пропала грамота» через пісню «Танцювала риба з раком». Оса її повторює чотири рази протягом фільму в різних емоційних станах. Вона працює як одна з червоних ниток, що проходять через весь фільм. — Про музику до фільму «Максим Оса: золото Песиголовця»

Сценарій був досить складний для реалізації у тих бюджетах, які виділило Держкіно: величезна кількість сцен, локацій, персонажів, копродукційна співпраця з польськими акторами. І оскільки пройшло, якщо я не помиляюсь, три чи чотири роки, актори вже змінилися, щось не складалося. Ми чітко розуміли, на які гроші можемо розраховувати. Первинний план був використати матеріал попередників і зробити за принципом фільму «Мерзенна вісімка» Тарантіно: зібрати героїв в одній локації, де вони розказують про злочин. Це б дозволило використати відзнятий до нас матеріал. — Про реалізацію проєкту «Максим Оса: золото Песиголовця»

У нас приглушені кольори, кам’яні замки, а не хатки з дерева та глини. Ми використали темні, важкі та складні фактури, які не схожі на усе, що ми звикли бачити та читати про козаків XVI-XVII століття. Немає розцяцькованих жупанів, але є багато функціональних речей. А ще у нас закладені «пасхалки». — Про оформлення стрічки «Максим Оса: золото Песиголовця»

Фільм – історичний детективний нуар з елементами містифікації, але це не фентезі. Є там емоційне відчуття фантазійності за рахунок персонажів, таємниці, яку намагається розкрити герой. Але там не літають дракони, і не бігають хоббіти, і Галадріелі там також фактично нема. — Про жанр стрічки «Максим Оса: золото Песиголовця»

Я робив кіно для людей, які виросли на «Грі престолів». Фільм орієнтований на dark fantasy, і це вікове кіно – від 16 до 30. Точно не на нескінченно патріотичну аудиторію. Я хотів ширше взяти, оскільки це все робилося ще до 24 лютого. Мені хотілося, щоб фільм пробудив відчуття гордості за наше минуле, і саме тому ми відмовилися від «шароварних» пасажів на тему козаччини. — Про цільову авдиторію стрічки «Максим Оса: золото Песиголовця»

Я сподіваюсь, ще більше буде з’являтися проєктів, де козаки не будуть недолугими, щоб показати, що це – воїни, які вміли битися і стояли на своєму. У них не було якогось ура-патріотизму. Це досить складний період, де були складні стосунки у них між собою, з суспільством, сусідами, на рівні головнокомандувачів – ось це я хотів показати та розказати. Це не елементи якогось «ляпуватого» фольклору, а важливий для України історичний період.