Пропала грамота (фільм)

Пропала грамота — фільм українського кінорежисера Бориса Івченка. Фільм знятий за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя.

Цитати з фільмуРедагувати

  •  (козак Василь) — Бачиш Іване? Знову кляті бусурмани з моєї шапки решето зробили… І знову моя баба буде мене шпетити — каже відьмака, що я ні для чого не гожусь, тільки для приплоду. А ти коли женитись будеш? Га? (Постріл. Побратима вбито) …оженився.
  • Це ти яничаре нам шапки псуєш …то це ти Іване!?. Ти знаєш кого ти вбив? (Іван-яничар відповідаючи)
    Я вбив раба котрий міг стати паном, як і весь ваш рід котрий я знищу!
  •  — (батько Василя опісля охрещення та удару сина з правої) …а від нечистої сили є у мене старовинне козацьке закляття — зачарований тютюн: якщо трапиться тобі по дорозі відьма чи диявол у людській подобі ти сипни йому цього тютюну, чхне воно диявольська нечисть і вся її нечиста сила пропаде.
    (Василь нюхаючи) — Гарний тютюнець, (жінка гучно чхаючи) — Ти б хоч зі мною попрощався...
  • Слухай, ти спиш, чи може ти здох?
  • (до портрета дворянина у зимовому палаці) — Що ж ти таке, що тебе так мухами обліпило?
  •  — Отже ви вдвох?
    —Та ні. Нас же семеро: Голобородько, Нагнибіда, Панібудьласка, Перевернигорба, Старий Охрім та ми вдвох.
  • (козак Андрій) — Передай йому щоб забирався звідси до дідька, я тут гулять буду
    (козак Василь) — Тоді запитай його, чи не хоче він від мене в рило?
  • Ти козак?! То не ганьби оселедця!
  • — Послухай, у тебе не було брата?
    — Та був. Такий же дурень, як і я.
    — Не Іваном звали?
    — Та Іван...
  • — Тобі горілка в голові, а мені грамота.
    — Та ні, бачишь — можна переночувати.. Трошеки повечеряти.. Просто..
    — Хіба що просто..
  • — Що, сучі діти, мучитесь?
    — Бідуємо...
    — Не притомилися?
    — Не притомилися, а я звідси не піду, поки не вип'ю в цього проклятого корчмаря всієї горілки.
    — Пий, Петре, пий. Та покарай цього проклятого корчмаря. Та пусти його за вітром, як ото він мене пустив.
  • — Яка ж гульня гарна!
    — Горілки все одно пити не будемо..
  • (Одарка) — Чого товариство забажає?
    (козак Андрій) — Ковбаси багато, сала багато, оселедців багато, вареників багато, шинки багато, тарані багато.. Горілки пити не будемо.. Пампукшок з часником... Слухай, Василю. Та мо вип'ємо? Трішечки.
    (козак Василь, крутить головою) — Немає сил відмовитись. Трішечки, але відро.
    (козак Андрій) — Два відра.
    (Одарка) — Добре.
    (Куць) — І бочечку пива.
  • (п'яний до стовпа) Пусти мене, пусти кажу! Не тримай! Я додому хочу.

— О-о, вже потеплішало..
— Ой, це не перед добром, Василю.
— Невже ми цієї горілки не вип'ємо?

  • Через дурну стрілянину були б додому не втрапили
  • Та будь я католиком, якщо не зверну ваши свинячі пики вам на потилиці.
  •  — Андрію, може покаємось?
    — Та йди до всіх чортів, он чоловік у карти програє!

Цитати про фільмРедагувати

  •  

В основі сценарію лежить однойменне оповідання Гоголя. Сценарист фільму та відомий український поет Іван Драч зазначав, що сценарій Пропавшої грамоти є практично окремим твором, адже його довелося переписувати разів сім[1].

  — Олександра Калініченко
  •  

Після бою з бусурманами козак Василь повертається додому в Диканьку. Та відпочинок переривають двоє посланців, що приносять новину від писаря, але замість розповісти її, намагаються згадати, яке в писаря прізвище. Врешті, вони повідомляють про грамоту від гетьмана. Її слід якнайшвидше доставити російській цариці, інакше на Василя нібито чекає страта, а за документом полює сам диявол[1].

  — Олександра Калініченко
  •  

Ми втрьох записували пісню «Розпрягайте, хлопці, коні», а Іван був нашим композитором, це він змусив нас повірити, що ця пісня починається з «Ой, розпрягайте...». Ми з собою ще мали сало (підживлювали від утоми голос), то закопали біля води, в березнику. І раптом на високих нотах пісні ми почули обертонове звучання: чийсь голос чисто-чисто завив. І крик звукооператора з машини: «Іване Васильовичу! Чого ж ви не сказали, що будете співати, ми б четвертий мікрофон поставили!» Регіт розлігся! Бо то вив пес, який з’їв наше сало, і в нього «прорізався» голос[2].

  Ніна Матвієнко
  •  

На початку фільму звучить пісня «Чорна рілля ізорана» — її за кадром проспівав Миколайчук із Федором Стригуном. А «Козацький марш», підібраний Миколайчуком, став лейтмотивом фільму[2]. — Зі статті «Від «Тіней забутих предків» до «Вавилону XX»: чотири іпостасі Івана Миколайчука» (2022)

  — Олеся Богдан

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати