Мірек Тополанек (чеськ. Mirek Topolánek; народився 15 травня 1956 року, Всетін, ЧССР) — прем'єр-міністр Чехії (2006-2009). У 1996-2004 роках був депутатом Сенату — верхньої палати чеського парламенту. У 2002 році став головою Громадської демократичної партії. У 2006 році був вибраний депутатом Палати депутатів — нижньої палати парламенту, але незабаром був призначений головою уряду Чехії.

Мірек Тополанек
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про нього

ред.
  •  

Мірек Тополанек – це не Лимонадний Джо і не плейбой, яким би захоплювалися всі. Тим не менш, при всіх його недоліках, у нього є позитивні якості. (Іван Лангер)[1]

Цитати про Європейський Союз та його політику

ред.
  •  

У майбутньому, враховуючи, що Європейський Союз просто менше цікавиться Сходом, європейська політика сусідства буде орієнтуватись у південному напрямку, тому що з півдня Європейському Союзу загрожує більша небезпека...[2]

  •  

Можливо, поляки зараз у Варшаві весь цей проект відновлять і постараються знайти інструменти, щоб «Східне партнерство» знову запрацювало.[2]

  •  

Головною причиною недооцінки східного напрямку є Росія й відносини головних європейських держав до Росії. Протягом століть росіяни звикли мати свою буферну зону і в післявоєнному упорядкуванні домоглись своїх сфер впливу. Їм дуже не подобається, коли хтось, із їхнього кута зору, «втручається» в країни, яким вдалось у 90-их роках вирватись із Радянського Союзу і які більшою чи меншою мірою здобули власну незалежність. [2]

  •  

І нарешті, варто визнати, що сучасна Європа розділена двома лініями. З одного боку – на Північ і Південь. Північні країни успішніші, мають більш розвинену економіку. Це скандинавські країни, Німеччина, сюди можна додати і Чехію зі Словаччиною. Південна Європа, як я говорив, більш проблемна, вона вимагає постійної допомоги. Але є й інша лінія розділу – на Захід і Схід. Не секрет, що Східна і Центральна Європа, які були частиною радянської імперії, більш консервативні, ніж Захід. Західна Європа – більш ліберальна, більш відкрита перед мігрантами, а Сходу це не подобається.[3]

  •  

Є нові політики, які не є популістами. Можливо, майбутнє саме за ними. Особливо коли виборець зрозуміє, що прості рецепти не працюють. Але поки що їхній час не настав. Та й, як кажуть у Чехії, "одна ластівка весни не робить".[3]

  •  

Президент Земан дуже часто дозволяє собі висловлювання, які суперечать зовнішньому курсу Чехії. Іноді це викликає гострий сором – згадайте його заяву про продаж Криму. Але найчастіше для чехів це наче така собі національна забава – стежити за тим, що ще такого незвичайного скаже чи зробить Земан.[3]

  •  

Земан любить робити заяви, приємні Росії – і при цьому їздить до Москви з бізнесом, забезпечуючи йому вигідні поставки. Аналогічна ситуація з Китаєм. Земан рідко робить закордонні візити, але до Китаю літає регулярно. Там цінують таку увагу, і це дозволяє вибивати найкращі умови для чеського бізнесу.[3]

Цитати про події в Україні та євроінтеграцію

ред.
  •  

Україна є свого роду розділеною країною. Вона розділена соціально, релігійно, вона розділена з погляду ментальності. І «помаранчева революція», яку з такою радістю сприйняли всі на Заході, була штучною й тільки перевела вплив від великих олігархів до великої кількості малих олігархів. [2]

  •  

На протистоянні Ющенко-Тимошенко виросли всі їхні опоненти, включно з Януковичем. Нездатність знайти спільну мову була неймовірною. Коли я на початку 2009 року прилетів до Києва, так вони один одного відстежували, коли мене зустрічали на летовищі. Президент Ющенко потім сам сидів за кермом «Мерседеса», в якому я їхав разом із прем’єром Тимошенко. У це ніхто, хто цього не пережив, не міг повірити. [2]

  •  

Я пам'ятаю свої візити в Україну. Мене дуже дивувало, що на стіні одного кабінету може висіти Тарас Шевченко, а іншого – Володимир Ілліч Ленін. І це не тільки мої враження. Зрештою всі приходять до думки, що Україна занадто різна, і що тільки одна її частина хоче в ЄС. А в такій ситуації про які шанси на вступ можна говорити?[3]

  •  

Моя порада була така: Україні все ще потрібна популяризація західного шляху. І це завдання не менш важливе, ніж боротьба з корупцією, про яку так багато говорять в Україні.[3]

Цитати про газову кризу

ред.
  •  

Газова криза була вершиною суперечки навколо бізнесових ниток, коли газ із Росії йшов в Україну на набагато вигідніших умовах, ніж за які продавався на європейському ринку. З цієї різниці жила низка перекупників.[2]

  •  

Я на Тимошенко як тодішній голова Ради Європейського Союзу в рамках маятникової дипломатії тиснув. За мною стояло півмільярда громадян Європейського Союзу, велетенські проблеми, які загрожували Болгарії й Словаччині... Юлія Тимошенко тоді поводилась дуже статечно. У неї не було іншої можливості, ніж домовитись із Росією. А моєю метою було, щоб Україна не програла 0 : 10, тому що вона тягнула упродовж протистояння за коротший кінець мотузки.[2]

  •  

Договір, який вона тоді була змушена підписати з Росією, захистив людей в Україні і зберіг імідж України, якщо говорити про її європейський вибір. Вона тоді сприймалась як людина, яка з іншими разом займалась вирішенням газової кризи, і я не думаю, щоб її можна було за щось судити.[2]

  •  

У нас існує усна домовленість про те, що будуть розміщені експерти з російського боку на українській території, що експертна моніторингова комісія буде розміщена на вхідних та вихідних станціях по газу, як на території України, так і на території Росії.[4]

  •  

Ми також прийшли до згоди, що представники від "Газпрому" будуть присутні на українській території, а "Нафтогазу" - на російській".[4]

Цитати про Білорусь

ред.
  •  

Білорусь є свого роду диктаторським згустком всієї Європи, і я не думаю, щоб ситуація мінялась до кращого.[2]

Цитати про росію

ред.
  •  

Це є довготермінова політика російського керівництва, яка не повинна бути для нас сюрпризом. Енергетична стратегія Росії визначає довготермінову мету обійти Україну та отримати повний контроль над постачанням нафти і газу до Євросоюзу, що здійснюється з російської території.[5]

Джерела

ред.

Примітки

ред.