Набока Ніна Петрівна

Набо́ка Ні́на Петрі́вна — українська акторка. Народна артистка України. Лауреатка кінопремії «Золота дзиґа» за роль баби Зіни у фільмі «Припутні» (2018).

Ніна Набока

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Амвросій Бучма у нас був, великий актор. Він, коли вже одягав вбрання, лиш тоді вже повністю був у ролі. Я — точно так само. Дуже допомагає те, яка в мене зовнішність. Що я роблю, які у мене пальці, які у мене очі, яка я в цій ситуації можу бути. І коли вже вся у формі — грим, костюм — тоді легше. А до того я пророблюю, що у неї робиться всередині, в душі. Це ж справжній образ, а не ти у запропонованих обставинах. Його треба ліпити: від нігтика — до жестів.

Усі знають, що я тяжію до Гоголя. Кажу режисерам: поки у мене ще є сили, дайте зіграть хоча б ту «Женитьбу». Там сваха — роль, яка на мене чекає. Люблю Гоголя й хочеться його зіграти. А ніхто не береться такі сценарії писати. І ніхто не хоче, бо це невигідно.

Я взагалі вчу: якщо тобі пропонують — ти й повинен грать. Це — твоя робота. Маленька роль, велика роль — немає маленьких ролей. Є маленькі люди, маленькі актори. Треба тренуватися, кожен день. Є кастинг. Якщо ти на ньому не даєш ради — тебе не беруть. Але образливо те, що серіальним акторам навіть не пропонують кастинги. А це неправильно. Треба давати шанс. Думаєте, хтось зі своєї волі біжить у той серіал? Якби дали вибір — ось тобі серіал, а ось сценарій до повного метру — і він побіг за грошима, то це вже його проблеми. Тут уже, може, й можна хрест ставити, якщо для людини важливіше заробітчанство. А коли у тебе є вибір, то, звісно, повний метр не проміняєш на серіал.

Якщо людина постійно працює в серіалах, то дати дуже серйозну роль — режисери на це не йдуть. І не люблять це. Це вже якщо знаменитий актор, який все може, і люди знають, що він зробить. Тоді ще можуть піти на таке. А так, штамп дуже багато важить. Я вирвалася з цього. Мене і в серіали беруть, і у повний метр на якісь серйозні ролі. Візьміть ті ж «Припутні». Прекрасна картина, наскільки життєва. На мене писалася та роль. Так що серіали на мене не подіяли. А тому, що ставлюся до своєї роботи на 100 процентів. І це бачать.

Я ось до всього ставлюся дуже серйозно, на всю котушку. І поки ніде не схибила. Намагаюся, щоб кожен епізод був достойний і щоб до мене жодних претензій режисер не мав. А ще гірше — глядач.

Я трагікомедійна акторка й тяжію до комедії. Найчастіше у таких фільмах і граю. Але трагедія — це теж моє. Бо багато накипіло і є, що сказати. І, звичайно, таку роль отримати ще не раз — дуже бажано. Це велика робота над собою. Є ролі, які вийшов і лівою ногою зіграв. Бо воно при тобі, воно живе в тобі. А тут, вибачте, треба вже подумати, що у неї може бути в душі. Про що вона кожен день думає.