Нечепоренко Володимир Макарович

Володимир Макарович Нечепоренко (14 листопада 1949, м. Золотоноша, Черкаська область) — український актор театру, кіно та дубляжу, телерадіоведучий, вокаліст. Народний артист України (1997), нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, лауреат міжнародної премії «Золотий Орфей», актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, ведучий програм Національного радіо України, професор Національної академії внутрішніх справ.

Нечепоренко Володимир Макарович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«У мене було дуже важке дитинство, я рано залишився без батька і важко працював з 12-ти років, найбільшою моєю розрадою стали книжки і радіопрограма "Театр перед мікрофоном". Ніколи не думав, що з людьми, яких я чув по радіо, я працюватиму на одній сцені. Пропрацювавши в театрі понад 50 років, я розумію – сьогодні мені є що сказати. Саме тому для своєї бенефісної вистави я обрав п’єсу Карпенка-Карого "Житейське море". І попри те, що вистава забрала мій сон і апетит, іншого такого твору про самого себе я не знаю». — про перші кроки творчості в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Бо він відповідає моєму творчому шляху. Я вже в такому віці, що мені є про що поговорити, є що сказати і є що згадати. Іншої такої п'єси я не знаю. Користуючись нагодою, хочу подякувати нашому художньому керівнику Михайло Васильовичу Захаревичу, який, як і всі в театрі, працює в дуже напруженому графіку. Дуже щільно виходять вистави. І коли я прийшов до нього з цією п'єсою, у нас не було часу навіть поговорити: там цехи не встигають, там немає декорацій, там ще чогось не вистачає. Ця п'єса не була запланована, але він пішов назустріч, і ми знайшли шпаринку, вскочили в неї і почали працювати. Якби він відреагував по-іншому, вистави б не було». — про те, що чому для своєї бенефісної вистави (головна роль) вибрав важку виставу "Житейське море" за п’єсою Івана Карпенка-Карого в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Можливо, амбіції так... З акторами треба вміти тактовно розмовляти. В театральному інституті цього не викладають на лекціях з акторської майстерності. Актор повинен бути готовий до такої роботи, коли йому ставиться задача, і він повинен її виконати. Крики, істерики, валер'янка – нікого це не цікавить. Він повинен виконати завдання, яке поставив режисер. Взагалі важко сказати однозначно, що погане в театрі, а що добре. Але нинішні події і вимоги, які є в театрі і ті, що були за Карпенка-карого, однакові. Він, певною мірою, провидець, який все оформив, написав, показав. Як приміром можна ставитися до зв'язків, які виникають в трупі між актором і акторкою? Дуже багато молодих людей знайомляться на сцені і потім одружуються. Все як море, тече собі». — про те, що сьогодні найгірше в театрі в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Житейське море відноситься не тільки до театру. Житейське море відноситься взагалі до життя країни, до життя народу. Не житейське море театру нас підхопить і понесе, а життя театру багато в чому залежить взагалі від житейського моря в суспільстві». — про те, що що воно, оце житейське море з точки зору Карпенка-Карого і з точки зору Володимира Нечепоренка в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Безумовно! Але стрижень – це все одно Нечепоренко. Яку б я роль не отримував, в кожній – нерви мої, відчуття мої, а вчинки та емоції – мого героя. Я це все переношу на себе. І в цьому велика біда для мене, як для людини. Тому що все це лягає на нервову систему актора». — про те, чи в кожній ролі, в кожному образі є собою в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Напевно можна. Але є різні категорії акторів. Коли я виходжу на сцену, я натягую на себе їхній характер, я вже не зовсім Нечепоренко. Але героя роблять мої м'язи і мої нерви. Але є актори, які можуть зіграти роль спокійно, не витрачаючи себе. Я так не можу. Якщо вже я вийшов на сцену, побачив глядача і заговорив... все, і де тільки ця техніка поділася?!» — про те, чи допомагають техніка, навченість, прийоми в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Сірко. Коли я прочитав п'єсу Ігоря Афанасьєва, і ми обговорювали цю роль, я говорив Ігорю: "Нічого мені про цю роль не пояснюй: хто такий Сірко, чому він такий, звідки він". Це абсолютно моя роль. На роль Сірка , до речі, були призначені Богдан Ступка і я». — про те, який герой з театральних ролей найбільш близький в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Найперше, що я відчув – це страшенний гнів. Гнів на всю цю ситуацію, яку зробив цей бідний чоловік з Кремля. Оцим своїм вчинком, нападом на нас, він зробив більше, ніж усім своїм військом. І коли хтось каже, що пройдуть десятиліття, а ми будемо це пам'ятати, я кажу – ні! Не десятиліття! Віки! Це назавжди! Я приходив до військкомату, розповідав, що я служив в армії, вмію добре стріляти. Звісно, я не побіжу з молодими, але якщо я ляжу і візьму "на мушку", ворог ніде не дінеться. Мені сказали йти додому і чекати на дзвінок. Й досі не подзвонили. Наші актори зараз їздять на передову, возять не лише вистави, а й концерти для наших хлопчиків, які там стоять». — про те, як змінили події 2014 року і повномасштабне вторгнення в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)

«Немає насправді старої акторської школи і нової акторської школи. Коли я вчився в театральному, я дуже уважно читав Станіславського. І вірив у нього, як в ікону. Але коли сам попрацював років 10-20, зрозумів, що багато в чому з ним не згоден. Основу він підмітив правильно, але мені здається, що до цієї суті він долив забагато води». — про те, як змінюється зараз підхід до викладання акторської майстерності в інтерв'ю Радіо "Промінь" Нечепоренко: В кожній моїй ролі – нерви і відчуття переношу на себе. І в цьому для мене велика біда... (8 жовтня 2023 року)