Нижанківський Богдан Амброзійович

Богдан Амброзійович Нижанківський (*1909, Золочів — †1986) — український поет і прозаїк з Америки.

Богдан Амброзійович Нижанківський

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Цитати

• Тугу нашу, Господи, благослови, що з нею,
  наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи
  придорожні, у невідоме ведені Твоєю
  волею. І ти у камінь тугу цю перетопи,
  хай благословенний буде камінь цей, як зброя
  наша, що іще остання залишилася нам. Нехай
  безборонними не будемо. Щоб встояв
  кожний в зустрічі рішальній.
  Господи, благословляй!

(Молитва // Вагота. — С. 5)

• Спливає ранок. Милостивий Бог
  Підніс долоні над хати й поля.

(«Ясніє день...»)

• Якщо направду любиш Україну — зійди їй з дороги.

• Шевченко не був пророком: він не передбачив шевченкознавців.

• Будь задоволений, що можеш дивуватися. Той, хто нічому не дивується, втрачає в житті половину приємності.
• Все те, що навколо мене, я хочу бачити якнайдовше. Світ прекрасний навіть тоді, коли він обмежений до кількох верб.
• Глупота — це природний панцир, що охороняє людину перед небезпекою мислення.
• Згадувати молодість або те, що безповоротно минуло, не маючи нічого рівноцінного, щоб йому протиставити, — це зі світла входити в темінь. Не лячно, а безнадійно сіро.
• Не дивуйтеся, здивування — це близнюк дурноти.
• Неморальність народжується тільки тоді, коли дух стає слугою тіла. Коли ж існує рівновага між одним і другим, тоді на неморальність немає місця.
• Поважній людині більше шкодить осмішення, ніж смерть.
• Так звану голу правду дуже часто треба прикривати фіговим листком брехні, щоб цноту її оберегти перед її любителями.
• Тільки дурень поступається своїм смаком!

Джерело

• Нижанківський, Богдан. Вагота. Поезії. — Детройт: Літературне братство, 1953. — 32 с.
• Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 147-148