Нижанківський Богдан Амброзійович

український галицький письменник

Богдан Амброзійович Нижанківський (*1909, Золочів — †1986) — український поет і прозаїк з Америки.

Богдан Амброзійович Нижанківський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах

Цитати

ред.
  • Тугу нашу, Господи, благослови, що з нею,
    наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи
    придорожні, у невідоме ведені Твоєю
    волею. І ти у камінь тугу цю перетопи,
    хай благословенний буде камінь цей, як зброя
    наша, що іще остання залишилася нам. Нехай
    безборонними не будемо. Щоб встояв
    кожний в зустрічі рішальній.
    Господи, благословляй!
(Молитва // Вагота. — С. 5)
  • Спливає ранок. Милостивий Бог
    Підніс долоні над хати й поля.
(«Ясніє день...»)
  • Якщо направду любиш Україну — зійди їй з дороги.
  • Шевченко не був пророком: він не передбачив шевченкознавців.
  • Будь задоволений, що можеш дивуватися. Той, хто нічому не дивується, втрачає в житті половину приємності.
  • Все те, що навколо мене, я хочу бачити якнайдовше. Світ прекрасний навіть тоді, коли він обмежений до кількох верб.
  • Глупота — це природний панцир, що охороняє людину перед небезпекою мислення.
  • Згадувати молодість або те, що безповоротно минуло, не маючи нічого рівноцінного, щоб йому протиставити, — це зі світла входити в темінь. Не лячно, а безнадійно сіро.
  • Не дивуйтеся, здивування — це близнюк дурноти.
  • Неморальність народжується тільки тоді, коли дух стає слугою тіла. Коли ж існує рівновага між одним і другим, тоді на неморальність немає місця.
  • Поважній людині більше шкодить осмішення, ніж смерть.
  • Так звану голу правду дуже часто треба прикривати фіговим листком брехні, щоб цноту її оберегти перед її любителями.
  • Тільки дурень поступається своїм смаком!

Джерело

ред.