Ніч лагідна

«Ніч лагідна» — роман американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда, опублікований 1934 року.

Цитати

Книга І

Але люди, що бодай ненадовго опинилися в товаристві Діка Дайвера, мали дивне почуття: їм здавалося, ніби він не випадково вирізнив їх з-поміж інших, а побачив у їхній долі винятковість, якою можна пишатися. Він блискавично полонив серця своєю надзвичайною уважністю й чарівливою чемністю, здобуваючи перемогу раніше, ніж переможені встигали усвідомити це. І тоді без зайвих слів, аби не прив’яла перша квітка дружби, він широко розчиняв перед ними браму в свій чудесний світ. Поки вони беззастережно корилися законам цього світу, Дік робив усе, щоб вони почувалися в ньому щасливо; та досить їм було хоч на мить узяти ці закони під сумнів, Дік немов розчинявся в повітрі у них перед очима, не лишаючи навіть спогаду про свої слова та вчинки.

(Частина VІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 173)

Щоб Ніколь жила, як їй хочеться, багато людей віддавало своє вміння і свою працю. Для неї мчали поїзди, оперізуючи кругле черево континенту від Чикаго й до Каліфорнії; диміли фабрики жувальної гумки, кілометр по кілометру подовжувалися конвеєрні лінії в цехах; робітники замішували в кадубах зубну пасту і точили з мідних казанів еліксир для полоскання рота; в серпні дівчата з ранку до вечора консервували помідори, а перед Різдвом збивалися з ніг за прилавками магазинів стандартних цін; метиси зрошували потом бразильські кавові плантації, а в мрійливих винахідників спритно викрадали патентні права на нові трактори. Всі ці люди були тільки жменькою з-поміж безлічі, що платили Ніколь свою данину — то була ціла система, що працювала в невпинному гуркотінні й двигтінні, забарвлюючи в гарячковий колір навіть такі вчинки Ніколь, як оці оптові закупівлі, — колір, ніби відсвіт полум’я на обличчі пожежника, який не відступає перед грізним валом вогню. Ніколь буда наочним прикладом напрочуд простих законів — вона несла в самій собі свою неминучу загибель, та водночас і випромінювала такі чарівливість і грацію, що Розмері не могла не наслідувати її.

(Частина ХІІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 201–202)

Весь мій прекрасний, милий, упорядкований світ був висаджений у повітря могутнім вибухом любовного динаміту.

(Частина ХІII / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 204)

— В театральному світі найбільше пильнують браму, яка нікуди не веде, — сказав він [Дік Дайвер]. — Певно, тому, що немає нічого ганебнішого за ту порожнечу.

(Частина ХVI / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 217)

Книга ІІ

Іноді розлучится з болем важче, ніж з утіхою.

(Частина ХІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 316)

Кажуть, душевні рани зарубцьовуються, — це вельми невдале порівняння з ушкодженнями фізичними, бо в житті так не буває. Така рана може зменшитися, нехай навіть до розмірів уколу шпилькою, але це завжди відкрита рана. Слід зазнаного страждання можна порівняти хіба що з утратою пальця чи ока. До такого каліцтва звикаєш, про нього згадуєш, може, тільки раз на рік — так коли й згадаєш, то все одно зарадити не можеш нічим.

(Частина ХІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 317)

— Подумай про те, як ти кохаєш мене, — прошепотіла вона [Ніколь]. — Я не прошу, щоб ти завжди кохав мене так, але, будь ласка, запам’ятай цю мить. Запам’ятай, що десь у глибині самої себе я завжди буду така, як тепер.

(Частина ХVIIІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 350)

Йому захотілося їм допомогти, а чи й показати, який він добрий.

(Частина ХІХ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 356)

Я люблю Францію, де кожен вважає себе Наполеоном; а тут кожен вважає себе Христом.

(Частина ХХІІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 372)

Книга ІІІ

Або людина думає сама, або той, хто думає за неї, позбавляє її сили, по-своєму переінакшує її смаки і вподобання, знебарвлює і знеособлює її.

(Частина VIІ / Пер. з англ. Мара Пінчевського. — Київ, 1982. — С. 439)

Джерело

Фіцджеральд, Френсіс Скотт. Великий Гетсбі; Ніч лагідна: Романи / Пер. з англ. Мара Пінчевського; Післям. Володимира Кухалашвілі. — Київ: Дніпро, 1982. — 472 с.