Окоп

Око́п (окі́п, шанець) — Рів з земляним насипом, валом навколо чого-небудь. Земляна споруда, що служить укриттям від вогню, вогневою позицією та місцем спостереження за ворогом для одного бійця або підрозділу; шанець.

Тео Матейко «Різдво в окопі», 1916 р.

Окоп у віршах

	Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Лилась пожежі вулканічна лава. Горіла хата. Ніч здавалась днем. І захлиналась наша переправа через Дніпро — водою і вогнем. Гула земля. Сусідський плакав хлопчик. Хрестилась баба, і кінчався хліб. Двигтів отой вузесенький окопчик, де дві сім’ї тулились кілька діб. О перший біль тих не дитячих вражень, який він слід на серці залиша! Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?! Це вже було ні зайчиком, ні вовком - кривавий світ, обвуглена зоря! - а я писала мало не осколком великі букви, щойно з букваря, - той перший віршик, притулившись скраю, щоб присвітила поночі війна. Який він був, я вже не пам’ятаю. Снаряд упав — осипалась стіна.
	— Ліна Костенко, «Вибране», 1989