Радушинська Оксана Петрівна

Оксана Петрівна Радушинська (27 вересня 1979, Старокостянтинів) — українська журналістка, поетеса, письменниця теле- та радіоведуча.

Радушинська Оксана Петрівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Одягаю кольчугу у час рівнодення толоки – Клич для воїнів світла кидає он гайвороння. Я ще вільна змагатись і вбитою бути. Допоки Не гукне із колиски дитя. — «Не амазонка. Проте…»

І хто родивсь для зради – той і зрадить. І хто родивсь убити – той уб’є. А як зарадить? А чи ’тра зарадить, Коли світ комашиться про своє... — «Дракон, що в нас живе»

Коли ти лиш глина: без духу, імення, душі, Коли тебе місить у глей мозоляста долоня – І ти будеш чимсь по ціні у три мідних гроші Й хтозна, чи зростеш до склепіння під назвою Доля?.. — «Глина»

Склепіння днів у стертих шорах рим Тепла діждатись часу вже не має – Крилатий кінь осідланий чекає… А далі – кіптява!.. А далі – Рим палає!.. Бо атомами світ вселенський знає, Що серця стук живе не поруч з ним… — «Травневий дощ»

Солом'яноплетені наші боги і підпалені. Косар йде у небо, розгорнуте вдосвіта тишею. А грози, як нені... А грози – вогнями обдарені. Вогнями словес й таїною мовчання всевишньою. — «Солом'яноплетений вірш»

І буде твоя там вотчина, Де змалюєш із лику місяця Мою пісню, колись пророчену, Мою душу, вогнем полощену, І той час, що ногами міситься. — «Замовляння»