Олесь Ульяненко
Оле́сь Станісла́вович Улья́ненко (справжнє ім'я — Олександр Станіславович Ульянов; 14 серпня 1962, Хорол — 17 серпня 2010, Київ) — український письменник, наймолодший лауреат малої Шевченківської премії (1997).
| Олесь Ульяненко | |
| |
| Олесь Ульяненко (2009) | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
З творів ред.
Жінка його мрії ред.
(…) бути готовим і не боятися. Дві банальні істини[1] |
Іноді в голові у нього проходили неймовірні думки, такі дивні і страшні, наче у старшокласника за кольоровим порножурналом на великій перерві[2] |
П'ята година, але світло. Скоро під'їзди відкриються і звідти посипляться люди. Скоро світатиме, рівнодення закінчилося. День бере ніч. Все добре[4] |
Сєдой ред.
І одного дня вона вирішить, що надто багато емоцій. Людина — коваль свого щастя. Чому б і ні: значить вона повинна грати у споглядання. Чому повинна? Буде лицедійствувати[5] — Сєдой |
Людина завжди шукає опертя коли помиляється. Музика. Сильніше музику[6] — Сєдой |
Ми тільки крихітні нічники на безмежних полях чиєїсь пам'яті[7] — Сєдой |
Там, де Південь ред.
Вона впевнена, а тому тому весь світ у неї між ногами[8] |
Все, що довго тягнеться, швидко закінчується[9] |
Я певен, що кохання проходить зі смертю[11] |
З інтерв'ю ред.
Коли кажеш правду — це вже епатаж[12] — відповідь на запитання чи часто вдається до епатажу |
Письменник повинен все уміти. Людина, що пише, — згорає, але то благословенний вогонь. Головне — остерігатися зламу, щоб кожен день був молитвою серця[13] — щодо створення «Мухи» |
Порнографія у нас це — демонстрація статевого акту, де є його початок і закінчення. До мого ж роману це жодного стосунку не має. Це — просто смішно. Хоча що можна чекати від країни, де і дотепер святкують 8 березня та 23 лютого?[14] — на висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі щодо роману «Жінка його мрії» |
Виноски ред.
- ↑ Жінка його мрії, 2010, с. 14
- ↑ Жінка його мрії, 2010, с. 19
- ↑ Жінка його мрії, 2010, с. 79
- ↑ Жінка його мрії, 2010, с. 75
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 123
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 149
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 105
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 58
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 42
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 37
- ↑ Там, де Південь, 2010, с. 45
- ↑ Без цензури, 2011, с. 44
- ↑ Без цензури, 2011, с. 19
- ↑ Без цензури, 2011, с. 291
Див. також ред.
Література ред.
- Олесь Ульяненко.. Без цензури: інтерв'ю. — К.: Махаон-Україна, 2011. — 376 с. — ISBN 978-617-526-408-9
- Олесь Ульяненко.. Жінка його мрії. — Харків: Треант, 2010. — 224 с. — ISBN 978-966-2266-08-5
- Олесь Ульяненко.. Там, де Південь. — Харків: Треант, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-2266-03-0
