Омар Сіворі
Омар Сіворі (іт. Omar Sívori, 2 жовтня 1935, Сан-Ніколас-де-лос-Арройос — 17 лютого 2005, Сан-Ніколас-де-лос-Арройос) — аргентинський, а згодом італійський футболіст, нападник.
| Омар Сіворі | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати Омара Сіворі
ред.У 1961 році, коли мені дали «Золотий м'яч», я забивав як хотів і кому хотів. У збірній Італії в 9 матчах я забив 8 голів! У цьому мені не було рівних, хоча в ту пору в світі виступали такі великі люди, як Суарес, Ді Стефано, Пушкаш[3]... |
Цитати про Омара Сіворі
ред.Грати з таким майстром було одне задоволення. У той час як Чарльз був більше націлений на ворота, Омарчик виконував роботу потонше — відволікав на себе увагу захисників. Він мав звичку грати без щитків, з гетрами, спущеними до щиколоток. Тим самим він ніби кидав суперникам виклик: давайте, мовляв, будемо воювати з відкритим забралом. Психологія переможця у нього була зведена в абсолют. Я бачився з ним в Турині незадовго до Різдва і знав, що справи зі здоров'ям у нього йдуть не дуже добре[3]... |
|||||
| — Джамп'єро Боніперті |
Він був мені наче старший брат. Спочатку, в дитинстві та підлітковому віці, він був для мене кумиром. А потім ми з ним стали близькими друзями[3]. |
|||||
| — Роберто Беттега |
Для нашого часу він означав приблизно те ж, що для подальшого історичного відрізка Марадона. Він був геній і володів найчарівнішою в світі лівою ногою. Якщо у когось слід було вчитися техніці, то в першу чергу — у нього. Маючи такий приклад перед очима, ми і вчилися[3]. |
|||||
| — Антоніо Юліано |
Надзвичайно задерикуватий був гравець. Бо знав, що він — найкращий. Але за межами поля — вельми доброзичливий і відкритий[3]. |
|||||
| — Джанні Рівера |
Мені Сіворі запам'ятався своєю самоіронією, здатністю пожартувати над самим собою[3]. |
|||||
| — Оттавіо Б'янкі |
Єдиний гравець свого часу, який знав, як потрібно грати під нападниками. Його майстерність була найвищою[3]. |
|||||
| — Сандро Маццола |
Примітки
ред.
