Опера

жанр музичного театру

О́пера (іт. opera — «дія», «праця», «твір») — музично-драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії.

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Зала оперного театру в Одесі

Цитати

ред.
  •  

Опера взагалі повинна бути найдоступнішою зі всіх родів музики.[1]

 

Опера вообще должна быть самой доступной из всех родов музыки.

  Петро Чайковський
  •  

Опера — найповніший, найрізноманітніший і найскладніший вид вокальної музики, точніше, поєднання всіх її видів — від співу соло до величезних хорових мас, від співу без акомпанементу до найскладнішого оркестрового супроводу.

 

Опера — самый полный, разнообразный и сложный вид вокальной музыки, вернее, соединение всех ее видов — от пения соло до громадных хоровых масс, от пения без аккомпанемента до самого сложного оркестрового сопровождения.

  Цезар Кюї, стаття «Несколько слов о современных оперных формах» («Артист», вересень 1889)[2]
  •  

Саме опера володіє тим винятково багатим арсеналом промовистих засобів, які здатні відбити великі картини народного життя.[1]

 

Именно опера обладает тем исключительно богатым арсеналом выразительных средств, способных отразить большие картины народной жизни.

  Дмитро Шостакович
  •  

Опера — найповніша форма музики, як мистецтва.[1]

 

Опера — самая полная форма музыки, как искусства.

  Микола Чернишевський
  •  

Крім цих трьох музичних шкіл [італійської, німецької, французької] є ще одна, невідома і невизнана в Європі, але яка, безсумнівно, для нас існує, — російська. Засновник її — Глінка. […]
Російська музика ближче за інших підходить до музики німецької за глибиною почуття і силою пристрасті. Але вона має і свої особливості. Речитатив грає в російській опері вкрай важливу роль. Він абсолютно своєрідний, не схожий будь-який інший речитатив. Він соковитий, мелодійний, виразний. Найсильніші пориви пристрасті, руху серця у нас виражаються речитативом. Він ще більше виграє від вірної і енергійної декламації, яку особливо Даргомижський довів до високого ступеня досконалості. Правда, що декламації чимало сприяє російська мова, одна з найбільш вдячних мов для співу.
В операх наших розвинений комічний елемент, не той комізм, який смішить італійця і француза скоромовкою і подібними дурницями, а комізм глибокий, змішаний з гумором, комізм, почерпнутий прямо з середовища народного, комізм, який викликає роздуми.
Хор у наших операх грає роль важливішу, ніж у всіх інших. Це вже не натовп без волі, що збирається для того, щоб співати; це зібрання людей, що діють свідомо і самостійно; звідси в музиці новий елемент глибини й ширини розмаху.

 

Кроме этих трех музыкальных школ, есть еще одна, неизвестная и непризнанная в Европе, но, несомненно, для нас существующая,— русская. Основатель ее — Глинка. […]
Русская музыка ближе других подходит к музыке немецкой по глубине чувства и силе страсти. Но она имеет и свои особенности. Речитатив играет в русской опере крайне важную роль. Он совершенно своеобразен, не похож ни на какой другой речитатив. Он сочен, мелодичен, выразителен. Сильнейшие порывы страсти, движения сердца у нас выражаются речитативом. Он еще выигрывает от верной и энергической декламации, доведенной особенно Даргомыжским до высокой степени совершенства. Правда, что декламации немало способствует русский язык, один из самых благодарных языков для пения.
В операх наших развит комический элемент, не тот комизм, который смешит итальянца и француза скороговоркой и подобным вздором, а комизм глубокий, смешанный с юмором, комизм, почерпнутый прямо из среды народной, комизм, вызывающий раздумье.
Хор в наших операх играет роль более важную, чем во всех других. Это уже не толпа без воли, собирающаяся для того, чтобы петь это собрание людей, действующих сознательно и самостоятельно; отсюда в музыке новый элемент глубины и ширины размаха.

  Цезар Кюї, стаття «Оперный сезон в Петербурге» («СПб. ведомости», 3.09.1864)[3]
  •  

Як земля міцно стоїть на трьох китах, так і російський оперний репертуар опирається на три опери: «Іван Сусанін», «Руслан» і «Русалка».

 

Как земля прочно стоит на трех китах, так и русский оперный репертуар покоится на трех операх: «Иване Сусанине», «Руслане» и «Русалке».

  Цезар Кюї, стаття «"Русалка" опера А. С. Даргомыжского» («Музыкальное обозрение», жовтень 1888)[4]
  •  

Поезія опер зазвичай настільки ж погана, наскільки хороша їх музика.[5]

  Джозеф Аддісон
  •  

Ніколи не марнуй можливості послухати хорошу оперу.[6]

  Роберт Шуман
  •  

Якщо оперний артист довго «вспівується», то не менше праці й часу йому знадобиться, щоб «вжитися» в роль.[7]

  — Серафима Бірман, радянська акторка та режисер
  •  

Найвідповідальніша сценічна ситуація має поєднуватися з найвищою, найбільш вражаючою музикою.[8]

  Борис Ярустовський

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969. — 167 с.
  2. Композиторы "Могучей кучки" об опере: избранные отрывки из писем, воспоминаний и критических статей / сост., вступ. ст. и коммент. Е.М. Гордеева. — М.: Гос. муз. изд-во, 1955. — С. 45.
  3. Композиторы "Могучей кучки" об опере: избранные отрывки из писем, воспоминаний и критических статей / сост., вступ. ст. и коммент. Е.М. Гордеева. — М.: Гос. муз. изд-во, 1955. — С. 37-39.
  4. Композиторы "Могучей кучки" об опере: избранные отрывки из писем, воспоминаний и критических статей / сост., вступ. ст. и коммент. Е.М. Гордеева. — М.: Гос. муз. изд-во, 1955. — С. 46.
  5. Джозеф Аддисон(рос.)
  6. Крылатые выражения, афоризмы, цитаты(рос.)
  7. О музыке и музыкантах, с. 146
  8. О музыке и музыкантах, с. 55

Джерела

ред.

Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969.