Пекар Валерій Олександрович

Валерій Олександрович Пекар (нар. 15 січня 1966, Київ) — український підприємець і громадський діяч. Співзасновник Громадянської Платформи «Нова Країна», віце-президент УСПП, президент компанії «Євроіндекс».

Валерій Пекар
Валерій Пекар у 2014
Стаття у Вікіпедії

Цитати ред.

  •  

Багато нафтових країн по суті своїй авторитарні: Росія, Іран, Венесуела... Нафта постійно продукує авторитаризм, авторитаризм продукує війну[1].

  •  

Викопне паливо продукує екологічні кризи та можливі зміни клімату. Тобто все це: нафта, російське вторгнення, зміна клімату — частини одного великого процесу. І світ, відмовляючись від викопного палива, бореться з цими наслідками комплексно, очевидно, назад дороги не буде[1].

  •  

В нашій державі, на жаль, ключові посади в парламенті, уряді та Офісі президента, які пов’язані з питаннями економічної свободи, обіймають люди, які є антилібералами, антипідприємцями, антизахідниками; які є прихильниками соціалізму, марксизму, великого втручання держави в економіку.
Вони у принципі не вірять, що люди свободної волі здатні зробити країну багатою, подбати самі про себе[1].

  •  

Ми маємо запровадити принципи економічної свободи, які проголошені багатьма керівними документами світових організацій. Я би запропонував брати за зразок Організацію економічного співробітництва і розвитку — це клуб розвинених країн[1].

  •  

Українці – це древня нація, коріння якої сягає півтори тисячі років. Це нація, яка свого часу уклала союз з Росією, і потім розчинилася в Російській імперії. Яка намагалася на початку ХХ століття здобути незалежність, і яка таки здобула її у 1991 році. Україна визнана всіма країнами світу і є однією з засновниць ООН. Що з цієї історії схоже на Тайвань? Нічого[2].

  •  

Якщо світ менше залежатиме від викопного палива, Росія просто повернеться туди, де була 500 років тому. Це буде така порівняно невелика регіональна країна, яка має якусь амбіцію, але не має нічого для того, аби її підтримувати. І це відповідає інтересам України — вони полягають не в тому, щоби вигнати останніх російських солдат зі своєї території, а в тому, щоби Росія ніколи більше не становила загрози для України[1].

Примітки ред.