Пелевін Віктор Олегович
російський та радянський есеїст, прозаїк та перекладач
Віктор Олегович Пеле́він (рос. Виктор Олегович Пелевин; нар. 1962) — російський прозаїк і перекладач. Автор збірки оповідань «Синій ліхтар» (мала Букерівська премія, 1993), повістей «Омон Ра», «Життя комах», «Жовта стріла». Перекладає твори Карлоса Кастанеди та Артура Макіна.
| Віктор Олегович Пелевін | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Роман «Generation "П"» (1999)
ред.- Те, що думають сьогодні люди, придумано за них по телевізору[1].
- Антиросійська змова має бути, про це можна і не сперечатися. Справа тільки в тому, що всі дорослі люди Росії — учасники цієї змови[1].
Роман «t» (2009)
ред.- Ось, кажуть, у Достоєвського характери, глибина образів. Які до дідька характери? Хіба може бути психологічна глибина в персонажі, який навіть не здогадується, що він герой поліцейського роману? Якщо він такої простої речі про себе не розуміє, кому тоді потрібні його думки про мораль, етику, суд божий та історію людства?
- На вогкій стіні кожні кілька метрів повторювалося одне й те саме дивне графіті — три строки, написані одна під одною різною фарбою та почерком, неначе крізь триколірний трафарет:
- Бог помер. Ніцше.
- Ніцше помер. Бог.
- Обидва ви підораси. Vassya Pupkin.
- Називається проект «Петербург Достоєвського» або «Вікно до Європи», ще остаточно не вирішили. «Вікно до Європи», як на мене, гірше. Усі будуть думати, що про Україну та розборки з газом.
- Існування, добродію, це не постріл з гармати. Чому ви вирішили, що у нього є ціль?
Різне
ред.- У нинішніх людей вдома так схожі на в'язниці! Це натяк — не треба нас відправляти у в'язницю справжню[1]. («Водонапірна башта»)
- Знову йти в цю школу, значить знову війна[1]. («Числа»)
- Повія зробить клієнтові приємно і візьме з нього сотню баксів, а чесна дамочка відбере всі його гроші, та вдобавок і всю душу мужику вимордує[1].
- Справа вся в грошах, але тільки тому, що тільки гроші роблять справи[1].
- Шизофренік ревно вірить тільки в ту істину, яку приймає він один[1].
- Звичайно, зараз набагато більш людяна влада, крематорних печей немає, з'явилися телевізори та гіпермаркети. Так, ось це тільки зміна форми печі, а не її суті[1].
- Смайлик — дезодорант совісті юзера. Напише що-небудь і хвилюється, не напаскудити чи кому. А смайлик, як би прикриє сумнівні слівця. Всім хочеться бути гарними, навіть анонімно[1].
Примітки
ред.
