Петрів Всеволод Миколайович

український військовий і громадський діяч, письменник, педагог

Всеволод Миколайович Петрів (1883–1948) — український військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР.

Всеволод Петрів
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати Петріва

ред.
  •  

...Перший говорить Порш, який з'ясовує, що Секретаріят Військових Справ іде щиро назустріч демократичним гаслам і бажанням народніх мас України та прямує до осягнення як найскоршого спокою, тому оголошена ним частинна демобілізація Південно-Західнього фронту, зменшує кількість частин; також проводиться демократизація армії і т. д. Все те, що ми вже нераз чули на мітингах. Я слідив те вражіння, яке ця промова робила на гайдамаків і бачив здивовані погляди, бо так не підходила дійсність: ця безпереривна стрілянина у самій столиці, ця невпинна загроза зі всіх боків, до цих паціфистично плаксивих слів. Зокрема, це було дивне нам, тим, що не залишили зброї в переконанню, що в революційні часи тільки вона може бути рішучим аргументом. І ставав зрозумілим той "нейтралітет", якого трималися сердюки Центральної Ради. ...

  — Всеволод Петрів, який у січні 1918 року на чолі із українським гайдамацьким полком імені Костя Гордієнка боронив Київ від більшовиків, про свою першу зустріч з Миколою Володимировичем Поршем[1]

Примітки

ред.
  1. Петрів В. Спомини з часів української революції (1917—1921). Львів, 1927—1931. — Ч. І. До Берестейського миру. 1927, глава «У Києві»