Популярний бойовий гопак лише серед національно свідомої молоді. Космополітам, пацифістам, байдужим, шовіністично налаштованим він не потрібен.[1]
Я дуже багато шукав про види української національної боротьби у різних архівах, проте фальсифікатори нашої історії настільки все знищили, що куди не поткнешся — скрізь одне: українці — хліборобський рід, нація хліборобів.[1]
Небезпечним бойовий гопак вважали і в часи «розвиненого соціалізму», і навіть після здобуття незалежності.[1]
Гопак виховував українського лицаря, українського героя, українського патріота, який мав обов'язок захищати свою державу.[1]
На війні, як правило, гинуть або боягузи, або непідготовлені. Якщо людина не готова — вона не виживає.[1]
Філософія українського гопака наголошує, що де не був би гопаківець, він має служити своєму народу, захищати його.[1]