Пилипенко Сергій Володимирович
Пилипе́нко Сергі́й Володи́мирович (10 [22] липня 1891, Київ, Київська губернія, Російська імперія — березень 1934) — український письменник (прозаїк, байкар, літературний критик), громадський діяч. Літературні псевдоніми — Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій, Слухач та інші. Один з представників Розстріляного відродження.
| Пилипенко Сергій Володимирович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Цитати
ред.Найбільший ідеологічний вплив за часів юнацтва зробили на мене твори Драгоманіва. Вирішив іти його шляхом, пішов на історичний факультет Київського університету, по відділу славістики. Крім античних мов, вчив французьку], нім[ецьку], італ[ійську], чеш[ську], пол[ьську], серб[ську], болг[арську] (тепер на всіх читаю, але розмовляти не можу — дев'ять років не доводилося)[1]. — З життєпису (25 липня 1921 р.) |
Бере участь у видавництві «Космос» і «Держвидаві», перекладає низку публіцистичних і популярно-наукових речей. В час денікінської і польської кампанії — на червоному фронті, яко командир бригади. З 1921 року редагує орган ЦК КП(б)У «Селянська правда», бере участь у ріжних харківських виданнях. По характеру творчости — популярист-публіцист. Всього написав понад 1500 ріжних статтів на теми біжучого дня. 1922 року приступає до організації Спілки селянських письменників «Плуг», головою якої є й понині[2]. — З життєпису (11 липня 1923 р.) |
Примітки
ред.- ↑ Автобіографії, 2015, с. 308
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 312
Джерела
ред.- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3
