Платон

Плато́н (грец. Πλάτων; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — видатний давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; голова філософської школи, відомої як Академія Платона.

Платон

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

• Бог у нас самих.

Д

• Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне.
• Добрий початок — половина справи.
• Дуже погана людина, яка нічого не знає, та й не намагається взнати. Адже у ній поєдналися дві вади.

К

• Книга — німий учитель.

М

• Мова істини проста.

Н

• Немає людської душі, яка встоїть перед спокусою влади.

О

• Основа будь-якої мудрості є терпець.

П

• Поет — істота легка, крилата й священна; і він може творити лише тоді, коли стане натхненним і несамовитим і не буде в ньому більше глузду; а поки людина має цей дар, вона не здатна творити та пророкувати. (діалог «Іон», 534 b)
• Правда потрібна мудрецеві, а краса — вразливому серцю.

Р

• Розумні люди говорять тому, що мають що сказати, дурні — тому, що їм хочеться щось сказати.

У

• У своїх бідах люди схильні звинувачувати долю, богів і все, що завгодно, але тільки не себе.

Ч

• Честь наша полягає в тому, щоб іти за кращим і покращувати гірше, якщо воно ще може стати більш досконалим.

Джерела

• Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
• Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 14.

• Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 143-145.