Платон
давньогрецький філософ
Плато́н (грец. Πλάτων; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — видатний давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; голова філософської школи, відомої як Академія Платона.
| Платон | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
ЦитатиРедагувати
- Бог у нас самих.
- Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне.
- Добрий початок — половина справи.
- Основа будь-якої мудрості є терпець.
- Книга — німий учитель.
- Мова істини проста.
- Немає людської душі, яка встоїть перед спокусою влади.
- У своїх бідах люди схильні звинувачувати долю, богів і все, що завгодно, але тільки не себе.
- Дуже погана людина, яка нічого не знає, та й не намагається взнати. Адже у ній поєдналися дві вади.
- Поет — істота легка, крилата й священна; і він може творити лише тоді, коли стане натхненним і несамовитим і не буде в ньому більше глузду; а поки людина має цей дар, вона не здатна творити та пророкувати. (діалог «Іон», 534 b)[1]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Пензенский, А. А. Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 117
ДжерелаРедагувати
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 143-145.
- Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 14.