Пульс (фільм)
«Пульс» — українська повнометражна спортивна драма режисера Сергія Чеботаренка, заснована на реальній історії української спортсменки, легкоатлетки, Паралімпійської чемпіонки 2008 року, п'ятикратної срібної та бронзової призерки літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 і 2016 років — Оксани Ботурчук.
Цитати про фільм
ред.Для легкоатлетів біг – дихання. Через біль, сльози, несправедливість, перепони, вони рухаються далі та отримують від цього задоволення. Спортсмени, це особлива каста людей, в яких є божевільна мотивація, яку важко зрозуміти. У них може боліти все тіло, але вони йдуть до лікарів і знову тренуються. Їм кажуть, що вони можуть взагалі ніколи не бігати і не ходити, але попри це, далі йдуть та тренуються. Цей адреналін, який вони отримують, він рухає ними[1]. |
|||||
— Наталія Бабенко, головна акторка стрічки |
Драматургія, тематика, масштаб фільму «Пульс» – це те, що треба дивитись на великому екрані. Сцени аварії, бігу чи кохання – всі вони по-іншому сприймуться в кінотеатрах[2]. |
|||||
— Наталія Бабенко |
— Оксана Ботурчук |
Дуже важливо, що це історія дівчинки з маленького міста. Я не хотів працювати із розпіареними вже історіями. Хотів знайти щось більш локальне, аби показати, що навіть в дівчинки із Нікополя може все вийти. |
|||||
— Сергій Чеботаренко, режисер стрічки |
Коли я знайшов цю історію й ми почали працювати над сценарієм, я прийшов до тренерки Віталії Ротар, і не розповідаючи, що я режисер, що я планую знімати фільм, почав брати у неї уроки з бігу. Розпитував її про легку атлетику. Вона розповідала, що теж колись була досить відомою спортсменкою до травми, а зараз вона просто тренує[4]. |
|||||
— Сергій Чеботаренко |
Наш режисер Сергій Чеботаренко возив стрічку на фестиваль Flathead Lake International Cinemafest (FLIC). У нас було 4 номінації, 2 з яких нам принесли відзнаки у категоріях «Найкращий фільм» і «Найкращий режисер». Я дуже пишаюсь, бо це справді престижно[2]. |
|||||
— Наталія Бабенко |
Режисер фільму і сценарист максимально детально мене про все розпитували, і, читаючи сценарій, можу сказати, що дуже близько до реальних подій мого життя. Звичайно, це не документальний фільм, і є деякі зрушення в часі і неточності, але нехай це залишиться за кадром і як сказав мені Сергій Чеботаренко при обговоренні одного з епізодів – це більш кінематографічно[5]. |
|||||
— Оксана Ботурчук |
У «бігові дні» зйомки давались складно, давалась в знаки фізична втома. Уявіть: коли в тебе робочий день – 12 годин, і весь цей час ти бігаєш. Це було дуже важко. Спортсмени, мабуть, стільки не тренувались за добу. Але ми впорались. Це був хороший досвід для мене[2]. |
|||||
— Наталія Бабенко |
Я сподіваюсь, що цей фільм не тільки надихатиме людей займатись спортом, правильно харчуватись тощо, але й дасть можливість людям вірити у свої цілі, впевнено йти до своєї мети і не зупинятись[2]. |
|||||
— Наталія Бабенко |
Примітки
ред.- ↑ Коли бігаю – я живу: історія паралімпійської чемпіонки Оксани Ботурчук
- ↑ а б в г Про зйомки фільму "Пульс" та історію незламної українки, – інтерв'ю з актрисою Наталією Бабенко
- ↑ Small Talk: параолімпійська чемпіонка Оксана Боторчук, яка є прообразом героїні «Пульс»
- ↑ а б «Пульс»: перша українська спортивна драма про боротьбу паралімпійки Оксани Ботурчук
- ↑ "Хочеться, щоб моя історія могла надихнути": паралімпійська чемпіонка Оксана Ботурчук про фільм "Пульс"