Із «Синопсиса Пліснецько-Підгорецького монастиря», 1699 р.
ред.
|
Ми тут, на землі, мало ще Бога пізнаємо, отож і вихваляти його часто перестаємо[1].
|
|
|
|
|
|
|
— Ієрей Василь, презвітер
|
|
Ми в тілі слабкі, відпочинку та підтримки потребуємо[1].
|
|
|
|
|
|
|
— Ієрей Василь, презвітер
|
|
Все старе мимо йде, як роса ранкова від сонця і як тьма від світла[1].
|
|
|
|
|
|
|
— Ієрей Василь, презвітер
|
|
Що Ноя[2] в ковчезі від потопу заховало? Ніщо інше, тільки чистість[1].
|
|
|
|
|
|
|
— Ієрей Василь, презвітер
|
|
Усі вмираємо і як вода розмиваємося, а будь-яке писання вмирати не звикло[1].
|
|
|
|
|
|
|
— Ієрей Василь, презвітер
|
