Радушинська Оксана Петрівна

українська журналістка, поетеса, письменниця, теле- та радіоведуча

Оксана Петрівна Радушинська (27 вересня 1979, Старокостянтинів) — українська журналістка, поетеса, письменниця теле- та радіоведуча.

Радушинська Оксана Петрівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Одягаю кольчугу у час рівнодення толоки –
Клич для воїнів світла кидає он гайвороння.
Я ще вільна змагатись і вбитою бути. Допоки
Не гукне із колиски дитя.[1]«Не амазонка. Проте…»

  •  

І хто родивсь для зради – той і зрадить.
І хто родивсь убити – той уб’є.
А як зарадить? А чи ’тра зарадить,
Коли світ комашиться про своє...[1]«Дракон, що в нас живе»

  •  

Коли ти лиш глина: без духу, імення, душі,
Коли тебе місить у глей мозоляста долоня –
І ти будеш чимсь по ціні у три мідних гроші
Й хтозна, чи зростеш до склепіння під назвою Доля?..[1]«Глина»

  •  

Склепіння днів у стертих шорах рим
Тепла діждатись часу вже не має –
Крилатий кінь осідланий чекає…
А далі – кіптява!.. А далі – Рим палає!..
Бо атомами світ вселенський знає,
Що серця стук живе не поруч з ним…[1]«Травневий дощ»

  •  

Солом'яноплетені наші боги і підпалені.
Косар йде у небо, розгорнуте вдосвіта тишею.
А грози, як нені... А грози – вогнями обдарені.
Вогнями словес й таїною мовчання всевишньою.[1]«Солом'яноплетений вірш»

  •  

І буде твоя там вотчина,
Де змалюєш із лику місяця
Мою пісню, колись пророчену,
Мою душу, вогнем полощену,
І той час, що ногами міситься.[1]«Замовляння»

Примітки

ред.