Ральф-руйнівник
анімаційний комедійний мультфільм 2012 року
Ральф-руйнівник (англ. Wreck-It Ralph) — мультфільм режисера Річа Мура 2012 року.
Слоган постеру: «Коли двері зачиняються, гра тільки починається».
Ральф-руйнівник
ред.- Мене звати Ральф, і я поганець.
- І за те, що він ремонтує, йому дають медалі. А от чи дають медалі мені за мій майстерний роздовбач? Я відповім вам - Ха! Ні, не дають.
- «Астероїдів» пам'ятаєте? Бабах! Вже немає. А «Сколопендру»? Хтозна які кури її склювали.
- А живу я на звалищі. Я кажу так не тому що в мене не прибрано. Я живу на справжньому звалищі.
- [про Пекмена]Та цей надутий крапкожер не з нашої гри взагалі!
- Чуєш, Мері. А яке на смак оте багно, в якому я валяюсь?
- Ця медаль буде такою класною, що всі Феліксові медалі в штани понакладають!
- Добре подивимось що тут у нас. [тарган на руці] Ой, фу, фу, здрисни не заважай. Грибочок? ні. [знаходить знак оклику] О, а ти що таке? Нафіг. [знаходить труси] Ой, капець. Занґієв, збоченець.
- [перед грою] До зброї, малята, я хочу вбивати! Ге-ге.
- [бачить кібряків] Мамцю, я люблю тебе.
- О, ні-ні, у них щось із дупи вилазить!
- Бігом никатись, бігом никатись! [на вході купа кібряків] Я думав тут жучки та яблучка! Відколи в іграх стільки жорстокості й насильства? Забери мене звідси!
- Відвали від мене! Гру закінчено, відвали!
- Еге, дзудськи. Вдруге я на це не поведуся. То медалі у них там лежать.
- Сайонара, жучаро!
- ЦукроШал? О ні! Це ж ті дурнуваті перегони ірисок, льодяників і шоколадок. Треба валити звідси.
- Шоколад! Ненавиджу шоколад!
- Геть, бацили карієсу! Бо в шоколаді втоплю!
- [про знак «глюкам вхід заборонений» на дверях] А це що? Та ти затята вуркаганка, я бачу!
- Гребінець? Ні! Трухани? Ні, ні! Ти збираєш не те, що треба!
- Почнеш хвилюватись - то нагадуй собі: «Я маю виграти Ральфову медаль, бо інакше йому капець». І відірвись! Добре?
- Я поганець, і це добре. Я не стану хорошим, і це не погано. Я хочу бути лише... собою...
- Шоколад? Це шоколад! Обожнюю шоколад!
- Виявляється, необов'язково мати медаль, щоб бути хорошим. Бо якщо ця мала любить мене... то який же я поганець.
Ванілопа фон Ірис
ред.- Найшвидший педальний болід у степах Цукраїни!
- А я й не глюк, Тафіта. У мене пікселепсія, ясно?
- Ну що, туалетне каченя, випустив пару?
- [простягає руку Ральфу] Ай, припини, аміго. Ти ж тепер мій кореш. Давай, друзяко! Потиснемо руки. Ну давай, кумпелю. Ральф, напарничку. Мій другий номер. Гей! Я вже руку тримати втомилась, ми домовились чи ні?
- Ну знаєш, як-то кажуть: вчитися ніколи не пізно, лялечко.
- Альо! Працюй, не філонь!
- А сплю я тут, на цукрині, і вкриваюсь обгортками, як маленьке бомженя.
- Швидше, швидше, погнали, час не цукровий!
- Я так мріяла про це, ти не уявляєш, а тепер... А тепер мені хочеться блювакати, я точно пущу стрічку. Зараз стримегну.
- Вставай, мій королівський пеньок. У мене побачення з долею. Ральф, давай! Труси сальцем!
- Ванілопа і небо в карамельках!
- Ну аякже. Як ваша милостива принцеса я наказую всіх, хто коли-небудь знущався з мене, чим швидше... стратити.
Фелікс-ремонтуй молодший
ред.- О, це мабуть Маріо. Запізнюється італійський стрибунець.
- Святі мікросхеми!
- Це фінгалістично! Ще раз!
Сержант Калхун
ред.- Дівки! Слухайте уважно, бо я двічі не повторюю. Страх - це лише п'ять літер. Хто вже обдрисляв свої штанці, тому раджу на місці застрелитись. Зробіть так, щоб мамці вами пишались!
- Ми з тобою - остання надія людства.
- Стуліть хліборізки!
- [до Фелікса] А ти, як курс валют, скачеш...
- Вони пішли сюди, але тут повітря забите цукринками, детектор аж плющить.
- Марнославці - мов ті пси, що ганяються за власними хвостами.
- «Несквіпучі піски»?
- Годі з мене цих телячих оченят. Ходімо дезертирів шукати.
- У тебе обличчя червоне, довбани себе молотком.
- Це якийсь цукроватний кошмар!
- Це препаскудне дитя Армаґеддону і Судного дня, капость!
Король Льодяник
ред.- Біл-Кислюк! Цю Глюку не можна допускати до перегонів! І притягніть оте-о до мене в палац.
- Ні, він проглазурнувся. Взяти їх!
- Зупинись! Іменем короля! Тобто, мене!
- Програмний код. Це наче кров свята, що тече у грі.
- Ти ж не битимеш окулярика, правда?
- Почнімо цукрошальний кваліфікаційний заїзд!
- Посмокчи цукерку!
- А тепер бій з головним монстром!
- Я б тобі подякував, та, мабуть, я краще тебе вб'ю.
- Повернись, руйнівнюк!
Занґієв
ред.- Я розумію тебе. У найгірші часи я лущив людські черепи, як горішки своїми стегнами. І я питаю себе: «Чому ти робиш таке погане, Занґієв? Чому ти не робиш щось хороше?» А тоді приходить просвітлення. Якщо Занґієв хороший, хто буде лущити людські черепи як горішки, своїми стегнами? І я кажу собі: «Занґієв, ти поганець! Але це не означає, що ти поганий.»
- Кожному своя гра.
Містер Літвак
ред.- Біжіть дітки, відчинено. Доброго ранку. Доброго ранку. [до дорослого] І ти малюк погратись?
- Ого. Гра просто з'їхала з котушок! Як моя бабця. Вибач, сонце, ось тобі четвертак.
Джин
ред.- Дорогі добрики! Ми поламались...
Голос пекарні
ред.- Одна хвилинка на болід-хлібинку.
- Складові в казан збирайте, а непотріб викидайте.
- Ви встигли за хвилину і ось ваша машина.
Діалоги
ред.- Шатен: О, вітаємо з ювілеєм, Ральф!
- Ральф: Дякую, Шайтан.
- Шатен: Ох, Шатен, красунчику.
- Ральф: Ясно.
- Стабілізатор: Підійдіть сер. Вибіркова перевірка.
- Ральф: Вибіркова? Ви мене щодня трусите!
- Стабілізатор: Я - стабілізатор, сер, і це моя робота. Ім'я?
- Ральф: Лара Крофт!
- Стабілізатор: Ім'я?
- Ральф: Ральф-руйнівник.
- Стабілізатор: І звідки ви приїхали?
- Ральф: З «Пекмена».
- Стабілізатор: У вас є при собі фрукти?
- Ральф: [ховає за спину дві величезні вишні] Ні, ні, фруктів немає.
- Стабілізатор: Добре, куди прямуєте?
- Ральф: У «Фелікс-ремонтуй молодший»
- Стабілізатор: Щось задекларуєте?
- Ральф: Задовбав.
- Стабілізатор: Я всіх задовбав. Проходьте.
- Калхун: Марковскі!
- Ральф: Хто? О, це ж я. Я тут, я Марковскі.
- Калхун: Яке перше правило солдата?
- Ральф: Не грюкати, не пукати, не хрюкати?
- Літвак: Ого. Гра просто з'їхала з котушок! Як моя бабця. Вибач, сонце, ось тобі четвертак.
- Дівчинка: А з грою що буде?
- Літвак: Я викличу на завтра одного майстра. Та якщо він нічого не зробить то, боюсь, що Ральф і Фелікс підуть на пенсію. Як моя бабця.
- Джин: [про К'юберта] Фелікс, що він каже?
- Фелікс: Стань на паузу, к'юбертська мова трохи закручена.
- Фелікс: Я Фелікс-Ремонтуй молодший, мем. З відеогри «Фелікс-Ремонтуй молодший». Три Де мені у піксель! Які деталізовані текстури! У вас така, промальовка...
- Калхун: Лестощами ти цей акумулятор не зарядиш, цивільний. Доповідай, чого приперся!
- Ванілопа: Здрасті вам! Вітаю!
- Ральф: Мала. Ти мене так нашугала. Я мало не обдрислявся.
- Ванілопа: Як вас звати?
- Ральф: Я Ральф. Руйнівник.
- Ванілопа: І ви, я бачу, не тутешній.
- Ральф: Ні, тобто, так. Ну тобто, тобто, я не з цього району, я тут так, по роботі.
- Ванілопа: По якій?
- Ральф: Та карамельні дерева підрізаю. Ти краще б злізла, власне, ми закрили всю ділянку на садово-паркові роботи.
- Ванілопа: «Ви» - це хто?
- Ральф: Карамельний комітет.
- Ванілопа: А, а де інші робітники?
- Ральф: Я тут сьогодні сам.
- Ванілопа: То «ми» - це ви по-царськи про себе?
- Ральф: Еге. Твоя правда.
- Ванілопа: Гей! Ви, часом, не бомжик?
- Ральф: Ні! Ніякий я не бомжик. У мене купа справ, тож давай, іди собі, іди додому.
- Ванілопа: Що кажете? Я не чую. У вас так із рота смердить що вуха пухнуть.
- Ральф: Я з тобою чемний.
- Ванілопа: [перекривлює] Я з тобою чемний.
- Ральф: Ти з мене кривляєшся.
- Ванілопа: [перекривлює] Ти з мене кривляєшся.
- Ральф: Добре.
- Ванілопа: [перекривлює] Добре.
- Ральф: Це невиховано. І нашу розмову закінчено.
- Ванілопа: ...і розмову, ве-ве-ва. [перестає перекривлювати] Я б не радила триматися за ту гілку.
- Ральф: Я з карамельного комітету, і сам знаю...
- Ванілопа: Подвійні смужки. [гілка ламається] А подвійні ламаються. Бовдур. А чому в тебе такі стрьомно великі руки?
- Ральф: Я не знаю. А чому ти така стрьомно надокучлива?
- Ванілопа: А чому ти такий стрьомно... Твою шоколадну фабрику! Монетка!
- Ральф: Чекай! Стій, давай поговоримо. Добре. Послухай мене. Я не з карамельного комітету.
- Ванілопа: Дурити дитину? Як не соромно!
- Стабілізатор: Так, він тут метлявся, як вольтом ошпарений, а тоді рвонув у цей тунель, волаючи, мов його віруси жерли.
- Калхун: «ЦукроШал». Кібряки зжеруть цю гру швидше, ніж яструб курчат з побитими лапами.
- Фелікс: Що ви сказали?
- Калхун: Ти що, восьмибітний? У тій капсулі був кібряк!.. Ти взагалі знаєш, хто такі кібряки?
- Фелікс: Інформація відсутня, мем.
- Калхун: Кібряки - це ті самі віруси. Вони не знають, що вони у грі. Вони вміють лише гризти, нищити і плодитись. Якщо маяк їх не зупинить, вони просто зжеруть «ЦукроШал». І думаєш, їм цього вистачить?
- Фелікс: Так!
- Калхун: Ні! Віруси не зу-пи-ня-ються! І коли кібряки доїдять «ЦукроШал», вони перекинуться на всі інші ігри, поки не перетворять цей салон на звалище розбитих мрій. Когут! Аеросерф!
- Фелікс: Джойстики! Вона завжди така різка?
- Когут: Вона в цьому не винна. їй запрограмували дуже трагічну біографію.
- Король Льодяник: Біл-Кислюк, розпончити цього монстра, подивимося, що воно таке.
- Біл-Кислюк: Ем, добре.
- Король Льодяник: Гусячі мої лапки! Ральф-руйнівник?
- Ральф: Ага. А ти хто? Головний по ватрушках?
- Король Льодяник: Облиш. Ні. Я Король Льодяник.
- Ральф: Ти від рожевого балдієш?
- Король Льодяник: Де рожевий! Це ж лососячий! Ну що за дальто.. А звідки ти тут узявся?
- Ральф: Слухайте, Ваше Льодяносте, це якийсь неприємний збіг обставин. Просто вийміть мене з кекса, я заберу свою медаль і піду геть.
- Король Льодяник: Що, медаль? Поганцям не дають медалей.
- Ральф: Ну, одному дали. Я здобув її у «Геройській місії».
- Король Льодяник: Ти пішов в іншу гру? Ральф! Ти, часом, не турбонувся?
- Ральф: Що? Ні, ні, ні.
- Король Льодяник: Бо якщо, бо якщо ти прийшов сюди, у моє королівство, щоб украсти мою гру, живим ти звідси не вийдеш!
- Ральф: Тихо, твоя Ватрушність. Я не винен, що якась кривляка з хвостиком свиснула в мене медаль.
- Король Льодяник: Кривляка з хвостиком? Хто це? Це ж Глюка! Чекай. Вона внесла за участь у перегонах твою медаль?
- Ральф: Що зробила? Віддайте мою медаль!
- Король Льодяник: Її вже не повернеш, вона пропала, розумієш. Вона стала програмним кодом. І поки не визначиться гонщик-переможець, твоєї медалі не буде.
- Ральф: То може, мені тоді й побалакати з тим гонщиком-переможцем?
- Король Льодяник: Я відчуваю погрозу, здається? На додачу до жахливо неприємного запаху з твого рота.
- Ральф: Слухай, Ванільний Пундику! Без медалі я звідси не піду!
- Король Льодяник: Підеш, хоч як. Пончику! Коржику! Вийміть його з формочки і першим потягом - додому. А як побачу тебе тут іще раз, Ральф, замкну тебе у сміхниці.
- Ральф: Сміхниці?
- Король Льодяник: Смішна в'язниця. Ну я люблю гратись словами. Це підзем... Все, забудь! Ну а я, завдяки тобі, маю розбиратися з Глюкою. Прощавай, Ральф-руйнівник! Було неприємно познайомитись.
- Пончик: Воно тверде, як сушка!
- Коржик: Я сам бачу! Неси інструменти!
- Ральф: Інструменти?
- Коржик: Ану заліпись!
- Пончик: Він тікає!
- Коржик: Хутко! Викликай Здоберманів!
- Ванілопа: Привіт, коліжанки!
- Ральф: Невже знов ця мала аферюга?
- Ванілопа: Тістечко, Тафіто, Ренсіс, які ви гарнюні. На чемпіонську тачку хочете глянути? Що ж, на здоров'я! Це мій Карамеліт!
- Ральф: Тьху ти! Наче з брухту зібрала.
- Ванілопа: З брухту зібрала. Найшвидший педальний болід у степах Цукраїни!
- Ванілопа: Монетка, медалька - все одно. Повернешся у свою тупу гру і виграєш собі ще!
- Ральф: Не можу. Я здобув її не у своїй грі, а в "Геройській місії".
- Ванілопа: У "Геройській пісії"?
- Ральф: Чому ти вічно все перекручуєш?
- Ванілопа: Ви, мабуть, цілі озера понадзюрили у своїй "Геройській пісії"! А медаль тобі дали за дальність струменя? Ти хоч руки помив перед тим, як брати свою медальку?
- Ральф: Слухай!
- Ванілопа: О, ще одне! Ще одне! Чому один герой затопив туалет?.. Скажи, «чому»?
- Ральф: Чому?
- Ванілопа: Бо це була його... пісія!
- Ральф: Не смій кепкувати з "Геройської місії", шпинденя мале! Я заслужив цю медаль. Тож поверни її негайно, глюкоза мала!
- Ванілопа: Поверну, і дуже швидко, тільки якщо в тебе десь під жиром болід заниканий!
- Оголошення автопекарні: Прикрашаємо!
- Ванілопа: Спершу колеса.
- Ральф: Скільки треба?
- Ванілопа: Чотири, йолопе!
- Ванілопа: Я так мріяла про це, ти не уявляєш, а тепер... А тепер мені хочеться блювакати, я точно пущу стрічку. Зараз стримегну.
- Ральф: Що?
- Ванілопа: Ремиґати і стругати водночас, це дуже смачно, і дуже підіймає настрій. Це дуже-дуже класно!
- Ральф: Так. Я вірю. Це класно.
- Ванілопа: А я готова стати гонщиком? Ральф, а якщо я нікому не сподобаюсь?
- Ральф: Ти? Таке лупате гниденя? Перестань.
- Ральф: Гей ти, драже! А поясни мені одну річ: якщо Ванілопи взагалі не мало бути, то чому вона намальована на ігровому автоматі? Що відбувається в цьому карієсному царстві?
- Біл-Кислюк: Нічого.
- Ральф: Кажи!
- Біл-Кислюк: Ні.
- Ральф: Залижу!
- Біл-Кислюк: Не думаю.
- Ральф: Он як. [починає лизати]
- Біл-Кислюк: Язик мов наждачка.
- Ральф: Цікаво, а як швидко ти злижешся нанівець?..
- Біл-Кислюк: Я заберу секрет у могилу.
- Ральф: Домовились. [кидає у рота] Недарма тебе Кислюком кличуть!
- Ральф: Ну, до зустрічі, президенте Попердія!
- Ванілопа: О ревуар, адмірале Безштанько!
- Ральф: І прощавулі, баронесо Прищавуллі!
- Ванілопа: Бувай, капітане Смердоротий!
- Ральф: Аста ла віста, пані...
- Фелікс: Ральф!
- Ральф: Ну добре, ще поговоримо!
- Ванілопа: Еге!
Джерела
ред.- Озвучення студії «Le Doyen»